Що таке Green Deal і як готується Україна до «зеленого переходу»?
European Green Deal, або Європейський зелений курс (ЄЗК), — це низка політичних ініціатив, які мають зробити Європу кліматично нейтральною до 2050 року. І широким загалом ці ініціативи сприймаються дуже позитивно. Але в українському бізнес-середовищі панують тривога за майбутнє і невизначеність. Бо впровадження ЄЗК в Україні вже почалося, але бізнес про це не попередили. Якщо не рахувати, звісно, щотижневих локальних і міжнародних вебінарів, які не лише популяризують ЄЗК, а й у рамках дискусії намагаються розібратися, якими будуть наслідки боротьби зі зміною клімату.
Концепція зниження викидів парникових газів European Green Deal містить сім основних стратегічних, але порівняно із Цілями сталого розвитку значно більш конкретизованих складових:
- максимізація енергоефективності;
- максимальне розгортання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та електрифікації;
- перехід до екологічно чистого транспорту;
- запровадження циркулярної економіки;
- розробка «розумних» мереж і комунікацій;
- розширення біоенергетики та технологій природного поглинання вуглецю;
- поглинання решти викидів СО2 за рахунок технологій поглинання, зберігання та повторного використання вуглецю.
Які наслідки це матиме? Перш за все скорочення викидів, що будуть створені країнами ЄС у 2030 році, на 55% порівняно з 1990-м замість раніше анонсованих 40% (хоча активісти вимагають 60 і 65%). А 2050 року — карбонова нейтральність. Чому 2050-го? Якщо вдасться досягнути цієї мети, температура планети не підвищиться на більш як два градуси, тобто у людства з’явиться значно більше шансів зберегтися як популяція. Крім інноваційних технологічних підходів, про які ми чуємо частіше, — переходу на повністю безкарбонову енергогенерацію з балансуючими потужностями у вигляді газогенераторів, ядерних міні-реакторів або ще не відомих нам сьогодні джерел струму без викидів СО2, людям доведеться також повністю відмовитися від м’яса, та й узагалі від тваринних продуктів (якщо не буде винайдено технологій утримання тварин з очисткою викидів метану), вдосконалити промислові технології висмоктування СО2 з атмосфери, насадити спеціальні рослини для того ж самого тощо.
Не зовсім зрозуміло поки що (в цифрах), в який спосіб буде досягнуто нейтральності, адже це все ж таки ще не відсутність викидів. 2011 року Європейським Союзом уже були прийняті екологічні цілі на 2050 рік: мінус 80% викидів порівняно з 1990-м. Тепер ця цифра, очевидно, буде меншою, але не нулем. Решта — вищеназвані дії з прибирання СО2 з атмосфери і торгівля квотами.
Україна відповіла на Європейський зелений курс активно, передавши ЄС позиційний документ щодо участі нашої країни у «зеленому переході». Ключовим завданням є збалансування бачення різних міністерств і відомств з урахуванням думки бізнесу та вироблення спільної позиції уряду щодо визначення рівня кліматичних амбіцій і кроків усередині країни, які відповідатимуть заявленим цілям.
На думку розробників «Концепції зеленого енергетичного переходу України до 2050 року», визначальними напрямами «зеленого переходу» стають саме енергетичні (енергоефективність і відновлювані джерела енергії, посилення електрифікації різних галузей економіки України, зменшення використання технологій на основі викопних видів палива). Зазначається, що «зелений перехід» покликаний значно стимулювати розвиток високотехнологічного виробництва в Україні, зумовлюючи зростання попиту на товари та послуги, пов’язані із «чистими» технологіями, які також затребувані у розвинених країнах світу.
Вважається, що в такий спосіб Україна отримає реальну можливість для трансформації промислового виробництва та структури експорту, з більшим фокусом на товари із високою доданою вартістю, використовуючи свої абсолютні та відносні переваги у розвитку «чистих» технологій та освоюючи нові ніші на світових ринках. Це, на думку розробників, сприятиме економічному зростанню, появі нових робочих місць і збільшенню доходів громадян України.
У Концепції визначальною метою стало зменшення обсягу викидів парникових газів (для забезпечення кліматично нейтральної економіки України у 2070 році). Проміжною метою є скорочення викидів 2030 року до рівня, який «буде визначено в Другому НВВ (Національно визначеному внеску) України відповідно до вимог Паризької угоди». Що ж це за цифри?
Для початку розглянемо розрахунки за Першим НВВ, оскільки від них відштовхуються європейці. Орієнтовно, за даними Світового банку, викиди парникових газів (СО2 і всіх інших) 1990 року становили 953 млн тонн. При розрахунку Першого Національно визначеного внеску України до Паризької угоди викиди обчислено в обсязі 944,4 млн тонн. А з урахуванням сектору землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства (ЗЗЗЛГ), тобто тих сфер, які «висмоктують» парникові гази у разі правильної політики, викиди цих газів 1990-го становили 874,6 млн тонн. Тобто 2030 року при дотриманні Першого НВВ викиди мали б дорівнювати 525 млн тонн щорічно (оскільки Україна брала на себе зобов’язання знизити викиди на 40% порівняно з 1990-м).
Враховуючи, що на сьогодні викиди становлять близько 200 млн тонн (2016 року — 202 млн тонн, до речі, у Польщі — 299 млн), для України зменшення викидів у процентах (мінус 40%) за Першим НВВ через катастрофічне падіння економіки з 1990 року означало б насправді збільшення обсягу (більш як на 300 млн тонн).
Однак усі країни, в тому числі Україна, заявляють про більш амбітні плани скорочення викидів.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів у своїй «Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року» зазначає: «Усвідомлюючи свою відповідальність за досягнення цілей Паризької угоди та керуючись національними пріоритетами, Україна докладатиме зусиль для досягнення індикативного показника, що до 2050 року складе порівняно з 1990 роком 31–34% викидів ПГ». Тобто це мінус 66–69%, тож річний обсяг викидів становитиме 271–297 млн тонн.
Проте нас цікавить, що буде і в ближчий період — 2030 року. Згідно з іще одним документом — Проєктом ЄБРР «Підтримка уряду України щодо оновлення національно визначеного внеску» від 2019 року (див. табл.), розрахунок виглядає так (базова цифра викидів 1990 року з урахуванням сектору ЗЗЗЛГ дещо відрізняється і становить 883 млн тонн):
— у випадку BAU сценарію, тобто часткового впровадження діючого законодавства, без структурних змін в енергетиці та економіці, викиди 2030 року скоротяться на 54%, тобто до 406 млн тонн. При цьому знадобляться інвестиції у 2020–2030 роках (без споживчих витрат) на рівні 168 млрд євро, а за 2020–2050 роки — 548 млрд євро;
— при референтному сценарії (повна імплементація діючого законодавства станом на 1 вересня 2019 року, включно з Енергетичною стратегією, Стратегією поводження з відходами, Стратегією низьковуглецевого розвитку) викиди 2030 року мають скоротитися на 71%, тобто до 256 млн тонн. При цьому потрібний рівень інвестицій за період 2020–2030 років —241 млрд євро, а за період 2020–2050 років — 731 млрд;
— при сценарії кліматично нейтральної економіки (відповідає сценарію Міжнародного енергетичного агентства, МЕА, і Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, МГЕЗК (IPCC), і визначає мету мати 2050 року не більш як 1,7 тонни СО2 на душу населення, а до 2070 року — досягнути в Україні нетто-нульових викидів ПГ) викиди в 2030 році мають скоротитися на 73%, тобто до 238 млн тонн. При цьому потрібний рівень інвестицій за 2020–2030 роки — 256 млрд євро, а за 2020–2050 роки — 971 млрд;
— при комбінованому сценарії чутливості (має суттєво менше інвестиційне навантаження, ніж при попередньому сценарії, також узгоджується зі сценаріями МГЕЗК і передбачає досягнення нетто-нульових викидів парникових газів у 2070 році) викиди 2030 року мають скоротитися на 72%, тобто до 238 млн тонн. При цьому потрібний рівень інвестицій за період 2020–2030 років — 245 млрд євро, а за період 2020–2050 років — 743 млрд.
Нагадаємо, що країни ЄС домовилися скоротити 2030 року викиди на 55%, незважаючи на завдання досягти карбонової нейтральності у 2050-му. При цьому для досягнення цієї мети до 2030 року має бути інвестовано як мінімум 1 трлн євро. У цьому процесі головним виступатиме Європейський інвестиційний банк. Але остання версія із скорочення викидів протягом року блокувалася Польщею, яка домоглася виділення окремих 60 млрд євро безповоротної фінансової допомоги ЄС для зменшення залежності енергетики від вугільного палива.
Водночас у«Концепції зеленого енергетичного переходу України до 2050 року» зазначається , що всі інвестиції в «зелену» модернізацію буде здійснено за рахунок власних коштів підприємств.
У розрахунку зазначено, що сектор виробництва електроенергії та тепла є одним із ключових секторів скорочення викидів ПГ (-450 млн тонн у 2021–2030 роках). Сектор постачання енергетичних ресурсів: потенціал зменшення викидів становить 218 млн тонн; енергозбереження (термомодернізація) — 96 млн тонн у будівлях побутового сектору, торгівлі та послуг. Потенціал автомобільного транспорту — 48,7 млн тонн, або понад 60% від загального скорочення викидів ПГ у транспортному секторі. Ключовою галуззю промисловості у скороченні викидів парникових газів є чорна металургія, на яку припадає 88% від загального скорочення ПГ у промисловості.
При цьому важливо оцінити, яким чином накладання Україною кліматичних зобов’язань на економіку корелює з можливостями залучення приватних і державних ресурсів, а також ресурсів міжнародних фінансових організацій. А поряд із запропонованою Міндовкілля «Стратегією низьковуглецевого розвитку України до 2050 року», яка не включає цифр і заходів, потрібно додати ті заходи, які показували б, як саме буде досягнуто індикаторів: по ВВП — більш як 300 млрд дол., експорту — понад 150 млрд, іноземних інвестиціях — більш як 15 млрд дол. на рік (це 150 млрд дол. до 2030 року, нагадаємо, що при референтному сценарії, який включає повну імплементацію діючого законодавства станом на 1 вересня 2019 року, лише для виконання кліматичних вимог потрібно залучити 241 млрд євро), як це передбачено в ЦЕС-2030. Тобто потрібен масштабний план, що стосується розвитку промисловості у розрізі галузей.
“Усе тепер іде задом наперед. Як ото в кіно, коли стрічку крутять не в той бік і люди вискакують з води назад на вишку. Настає вересень, отож зачиняй вікно, що ціле літо стояло відчинене, знімай тенісні туфлі й назувай важкі черевики, які закинув кудись у червні. Тепер люди мерщій тікають у теплий дім, наче зозулі назад у годинник. Ось іще хвилину тому на веранді було повно людей, і кожен хотів перекричати інших. Аж глядь — двері захряснулись, голоси вмовкли, і тільки листя падає і падає з дерев”. Рей Бредбері. Кульбабове вино.
Володимир Панченко,
доктор економічних наук, Директор Аналітичного центру економіко-правових досліджень та прогнозування ФРУ
