Хто скаже проти? Ти ж за «європейський вибір»? Тоді повір в п’ять принципів «лібертаріанської» програми. Дарма, що її насправді немає – колись буде.
10 липня Міністерство економічного розвитку і торгівлі представило новий економічний продукт – «Програму процвітання». Документ відкриває очі на економічний курс, яким, на думку МЕРТУ, має рухатись держава.
Кілька вражень по слідах презентації:
Суть економічної політики профільного міністерства набула чітких обрисів – лібертаріанство (пріоритет економічної та персональної свободи над тоталітаризмом держави – ЕП).
- Айварас Абромавічус протиставляє «лібертаріанство» суміші «протекціонізму популізму і корупції», яким начебто протистоїть МЕРТ.
- Відповідальність за реформи в економіці лежить не на керівництві міністерства (тому даремно ми їх критикуємо), а на радникові зі Словаччини Іванові Міклошу. За словами міністра, він є “головним ідеологом майбутньої економічної політики”.
- «Європейський економічний вибір» безальтернативний, будь-який інший – шлях назад.
- Робота міністерства буде вестись за кількома напрямками – не важко здогадатись, що це дерегуляція (з вересня в ньому буде працювати 60 осіб) і приватизація.
- Сама «Програма», власне як і план дій, відсутні. Представлено лише концепт з п’яти принципів.
Почну з останнього. Сперечатися з принципами верховенства права, захисту праву власності, боротьби з корупцією, вільною і чесною конкуренцією і ефективним держапаратом – важко. Це як заперечувати тезу «ми за все хороше, проти всього поганого».
Думаю, Абромавічус свідомо не представив Програму МЕРТ. Написати документ на 200 сторінок і показати його публіці – не проблема, маючи таку кількість радників. Це свідомий тактичний хід з введення парламенту в розтяжку між реальними інтересами країни і «європейським вибором».
Хто скаже проти? Ти ж за «європейський вибір»? Тоді повір в п’ять принципів «лібертаріанської» програми. Дарма, що її насправді немає – колись буде.
Схоже, міністр та його команда радників усвідомлюють, що тягнуть країну у економічну прірву. В таких умовах вони вдаються до перевіреного менеджерського прийому – «стають на тумбочку». Таким чином, ви підвищуєте власний статус за рахунок сильнішого гравця, в нашому випадку – президента.
Команда міністра при цьому успішно апелює до невідворотності європейського шляху України. Подібна технологія успішно працювала і в минулі роки.
Прем’єр-міністр приность парламенту закон, натякаючи, «якщо не проголосуєте, буде дефолт». Не підкоритесь – тримайте закон 1558-1 («валютні кредити за курсом 5,5»). Більш непрофесійного і вбивчого для іміджу документу складно вигадати.
Якщо президент займає позицію уряду і МЕРТ, парламент мусить поступитися. Для цього Абромавічус зробив все можливе, навіть пообіцяв, що його «5 принципів економічної політики» будуть включені в президентську «Програму – 2020».
Для більшої покладистості парламенту, йому можна допомогти себе дискредитувати. Наприклад, включивши в гру закон про заборону експорту кругляка. Чорний піар навколо нього може скласти негативну картинку тепер вже європейцям. Мовляв, парламент став «неєвропейським, популістським і головне – протекціоністським».
МЕРТ вийшов на протиставлення «лібератріанців» «протекціоністам». За умови фахової дискусії, в принципі, це непогано. Проте у відкритий “бій” з державниками ліберали не вийдуть. Простіше звинуватити парламент в протекціонізмі, адже це дуже чутливо для європейців. Таким чином можна масовано атакувати і виграти позиційно.
Прикриваючись авторитетом президента, Абромавічус хоче використати протистояння між президентом і парламентом для ослаблення держави.
Прикро, що гра точиться в політичному, а не політекономічниму просторі. Хоча рішення можна було б знайти якраз у сфері економічних теорій і практик. Ситуації, коли всі одночасно виграють, бути не може. Show must go on.
