«Нові міністри почали працювати!» Таким був короткий коментар відомого блогера, який першим обнародував до цього часу офіційно не підтверджений, але і не спростований урядовий документ, що сьогодні в усіх на вустах. Із нього прості українці дізналися, наскільки гірше вони стануть жити вже найближчим часом, а олігархи, навпаки, зрозуміли, що на їхні прибутки ніхто не зазіхає.
Щоправда, за словами голови правління Інституту суспільних досліджень Володимира Панченка, новий міністр фінансів Наталія Яресько, яку багато хто відразу ж запідозрив у авторстві цього «витвору», тут же заявила, що «вона не дотримуватиметься цього документа… а аналізуватиме його детальніше і готуватиме ті пропозиції, які відповідають і коаліційній угоді, і програмі уряду». Так і хочеться заперечити: живі перекази, та віри їм не ймеш…
Але Панченко, попри висловлену ним пошану до знань і професіоналізму Яресько, знаходить і в програмі уряду, і в пропозиціях Мінфіну, які в українських ЗМІ тут же охрестили антисоціальними, безліч загроз і для громадян, і для країни в цілому. Найстрашнішим, з огляду можливого розвитку, він вважає падіння капітальних витрат (цього року вони скоротилися на 23%), у зв’язку з чим, на думку експерта, закладаються умови для продовження рецесії і 2015 року. «Після цього падає експорт товарів (по 2014 року ми бачимо прогноз мінус 8,6%), зростає безробіття (8,6%), а інфляція скоро перевищить 20%», – говорить він.
Експерт Інституту суспільних досліджень Світлана Ковалевська називає поточну ситуацію з інвестиціями «драматичною». Якщо в 2012-му і 2013 роках ми отримували приблизно по 260 мільярдів гривень в основний капітал, то на сьогодні, за три квартали, – 135 мільярдів. Із них кошти держбюджету складають усього 0,4%. Експерт упевнена, що держава зобов’язана створювати умови для інвестування в реальну економіку, але зауважує, що в програмі уряду це не передбачається.
Панченко нагадує, як відбувалося обговорення та голосування щодо цієї програми, як «через коліно були зломлені депутати» (за деякими даними, фракція «Блоку Порошенка» була готова проголосувати «проти», але, як у старі добрі часи, був дзвінок зверху). «Цей документ має популістський характер, – зауважує експерт, – починаючи з воєнної доктрини, де заявлено про 5% від ВВП на оборону. Цей показник виріс проти нинішнього майже в шість разів. І навіть незважаючи на девальвацію курсу гривні, як вважає Панченко, важко повірити, що є можливість фінансувати оборону в таких обсягах. І не зрозуміло, як можна освоїти таку суму, навіть враховуючи діяльність нового агентства зі створення Східного валу на державному кордоні». «Можливості бюджету відсутні. Можливості освоєння цих коштів, – повторює експерт, – незрозумілі. Отже, ця цифра, на нашу думку, нереалістична і недоцільна».
Але 5% від ВВП на оборону – це не просто витрати на оборону, але ще і практично єдина точка зростання, зазначена урядом у його документах, розрахованих головним чином просто на виживання країни. А чи не можна використовувати цю точку ще і як шанс для промисловості та для економіки в цілому? Адже оборонно-промисловий комплекс України дістає можливість не лише краще забезпечувати українську армію, яка протистоїть агресії, а й налагодити експорт озброєнь, що є дуже прибутковим бізнесом.
Відповіді експертів на дане питання «Дня» вельми характерні. Пояснюючи, чому він надто критично ставиться до такої статті витрат, Панченко зауважив, що це може бути не лише дискредитацією кейсианської теорії. «Уявімо собі, що уряд напружився, напружив всю країну ради цих 5%, – говорить експерт, – це була б дуже неправильна дія».
«Тому що наша структура до цього не підготовлена, – пояснює він. – Підприємства «Укроборонпрому», які були б здатні експортувати військову техніку, підприємства Космічного агентства, приватні підприємства і навіть підприємства Міноборони – всі не готові. З менеджерського погляду, вони недосконалі, там величезний рівень корупції, брак підготовленого менеджменту». «Ці гроші будуть вкрадені, – впевнений голова інституту, – ще і тому, що зараз немає навіть концепції експорту, немає стратегії, навіть не описаний той кластер, довкола якого повинні об’єднуватися невеликі підприємства, також необхідні військовоо-промисловому комплексу, скажімо, для виробництва гумових прокладок».
Експерт зауважує, що в програмі уряду практично немає економічного блоку, куди повинно б входити і питання нарощування виробництва озброєнь. Він не сприймає і того, як можна говорити про швидку приватизацію військових підприємств – «це буде якась дуже швидка корупційна приватизація, яка не приведе до відновлення індустріального балансу». «Дуже сумнівно, що це могло б стати точкою зростання, хоча можна і потрібно було б її мати, – підкреслює Панченко, – і потрібно було б говорити з населенням, і воно свідомо страждало б, але затягувало паски, якби бачило, куди ці гроші вкладаються і яким буде результат в 2015-му, 16-му, 17-му роках. Населення вкладало б свої гроші, якби були відповідні відкриті акціонерні товариства, працював фондовий ринок. У нас був би фантастичний підйом».
«Це найреальніший шлях, де ми могли б створювати інтелектуальну ренту, – підключився до відповіді на запитання «Дня» директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров, – на відміну від реалізації виключно сировини, як це відбувається зараз. Сьогодні сенат США ухвалив резолюцію про підтримку України, аж до надання озброєння. Нині унікальна ситуація, коли Європа і США можуть дати нам найсучасніші технології для розвитку ВПК, які нам украй необхідні, враховуючи, що у нас на сході йде війна. Але до цього нам ще потрібні менеджери, які вміють і знають, як заробляти гроші. Сьогодні в керівництві країни перебувають люди, які не вміють робити гроші».
Енергетичний експерт Інституту суспільних досліджень знає про іншу ефективну точку зростання, яку навіть у воєнних умовах можна задіювати для розвитку економіки нашої країни. «Ми маємо шалену точку зростання, – говорить він, відповідаючи «Дню». – Це ресурсоефективність. Вона у нас сьогодні у вісім разів нижча, ніж у США і в 4,5 разу нижча, ніж у Польщі. Еластичність ресурсоефективності – це бізнес. Уряд це вже зрозумів і декларує. Але і досі не створив покрокового плану для реалізації цієї можливості. Сьогодні у світі ресурсоефективність називають найбільш доступним енергоносієм. Окупність інвестицій у цій сфері у п’ять разів вища, ніж в розвідці та видобуванні енергоресурсів».
Газета «День» №236, (2014)
