Попри критику уряду в непрофесійності і корупційності, Україна має шанси вийти з нинішньої кризи і стати на шлях зростання. Щоправда така вірогідність складає всього 2%. Ви уявляєте: якщо б це було казино, то зі ста лунок – лише на дві випадає успіх держави. Ключова умова – активна участь народу.
Звідусіль чуємо, що країна зав’язла в борговій ямі і тотальній деіндустріалізації, можливості розвивати високодохідні види діяльності тануть на очах. Маємо колосальне падіння ВВП та програмування бідності нинішнього і наступних поколінь. Проте корінь всіх бід зростає не на Сході, а в чиновницьких кабінетах. Для подолання кризи є всі ресурси, окрім одного – ефективної державної машини.
В цій думці мене зайвий раз переконала вчорашня доповідь академіка Михайла Згуровського на засіданні парламентської Комісії майбутнього. Чесно, а подекуди жорстко, він розіклав по поличках можливі сценарії розвитку подій в Україні. Як правило, такі роботи обговорюються на закритих засіданнях Ради безпеки. Але після стрілянини у Мукачевому зрозуміло, що ми за крок від початку страшної війни, і тому відкрите обговорення є єдиною можливістю їй запобігти.
Україну можуть очікувати чотири початкових сценарії розвитку (2015-2020), від їх перебігу залежатимуть чотири наступних (2020-2030). Мова йде переважно про економічні прогнози (форсайт), адже саме економіка стане основою або катастрофічного, або позитивного сценарію.
Пам’ятаєте старий анекдот про два шляхи розвитку держави: оптимістичний – прилетять інопланетяни, і фантастичний, коли зробимо все самі. Як відомо, фантастичний сценарій в умовах війни успішно втілив Ізраїль. Країна спромоглась створити одну з найбільш високотехнологічних економік світу, скориставшись єдиним наявним ресурсом – якісним людським капіталом. І це при тому, що з моменту отримання незалежності країна постійно перебувала в стані захисту суверенітету.
Україні навіть під час затяжної війни під силу втілення цього варіанту розвитку. Він можливий за умови, коли під тиском народу державна політика і вектор суспільної активності людей будуть спрямовані в одному напрямку – на здійснення швидких і цілеспрямованих перетворень у країні. Така вірогідність у першому сценарії складає 10%.
Другий сценарій більш очевидний (50%), він передбачає консервування кризи. І схоже, на це сподіваються керівники держави. Для нього характерні падіння економіки до стану технічного дефолту, який вже фактично розпочався з моменту несплати Укрексімбанком своїх боргових зобов’язань перед зовнішніми кредиторами у розмірі 750 млн. дол. Існують ризики руйнування великого приватного бізнесу – йому буде складно реструктурувати зовнішні борги (сумарно сягають 100 млрд. доларів), що неминуче призведе до корпоративних дефолтів.
Наступний, третій варіант розвитку подій походить з попереднього і передбачає настання суверенного дефолту. За прикладом Аргентини 2000-го року можна очікувати, що він буде супроводжуватись подальшим знеціненням гривні та ростом інфляції, припиненням валютних і бюджетних операцій та як наслідок – загостренням соціальної напруги. Буде під загрозою втрати суверенітет держави, а принципові питання її існування, зокрема влаштування економіки та соціальних інститутів, сплати боргових зобов’язань, будуть врегульовуватись на міжнародному рівні. Можливість такого розвитку подій також 60%.
Четвертий сценарій – колапс. Після економічного колапсу наступить етап, коли держава буде не в змозі захищати свої кордони, гарантувати безпеку громадянам, здійснювати соціальні виплати. В країні виникне хаотичний революційний стан з декількома центрами впливу різних сил, в тому числі деструктивних. Ця ситуація породить декілька мільйонів біженців до Росії та країн Східної Європи, і створить умови для дезінтеграції держави. Такі шанси оцінені в 10%.
