Коли говорять, що в Україну не йдуть інвестиції, найчастіше головною причиною називають корупцію.
Ілюструють цю думку часто-густо історією шведського гіганта-виробника меблів ІКЕА. Вона, як відомо, завжди наголошує, що принципово не дає хабарів чиновникам. Років з 10 тому компанія зареклася заходити в Україну через те, що наші чиновники вимагали великий хабар.
Дійсно, цей кейс підтверджує, що корупційний критерій у контексті вибору інвестором, заходити у країну чи ні, має важливе значення. Але, на мою думку, не ключове.
Чому ж тоді дана компанія спокійно працює у тій же Росії з початку 2000-х? Чи навіть у Єгипті? В обох країнах рівень корупції, як і в нас, зашкалює.
У тій же РФ IKEA не раз стикалася з адміністративними перепонами, що затягували відкриття магазинів. Наприклад, через претензії контролюючих органів з листопада 2007 року відкладалося відкриття торгового комплексу «Мега-Самара».
Справа у тому, що, коли хтось чекає інвестора, він не посипає голову попелом, а створює для цього бізнесу привабливі умови. Російський «взірець» не треба брати за основу. У низці випадків задля публічної демонстрації, що в країну заходять великі інвестори, Кремль ламав на цьому шляху навіть натяк на корупцію. У тому числі з допомогою ФСБ. У випадку з «Мега-Самарою», наскільки я розумію, власне, і мала місце така ситуація – надійшла команда зверху не чіпати компанію.
Для інвестора важливіше за корупцію – наявність ринку, що гарантуватиме вигідність вкладень, та безпека інвестицій. Для цього потрібно самостійно виходити на інвестора і створювати економічні цікаві інструменти для нього.
Сьогодні Київ проявив ініціативу, вийшов на інвестора та запропонував йому привабливі умови. Як відомо, компанія має низку вимог до місць майбутнього розміщення магазинів. Це має бути велика ділянка, яка розташована у районі пожвавлених дорожніх артерій та поблизу торговельних центрів тощо. Судячи з локації, столиця знайшла таке місце.
