Уряд зареєстрував у Верховній Раді проєкт постанови №3330 «Про Програму діяльності Кабінету міністрів України» ще 13 квітня. За словами прем’єра Дениса Шмигаля, документ був реалістичним і передбачав відновлення економічного зростання. Відповідно до тексту програми, до пріоритетних регіональних напрямків діяльності Кабміну належали: формування ефективного місцевого самоврядування та органів державної влади на новій територіальній основі, оптимізація системи територіальної організації влади на місцях, удосконалення адміністративно-територіального устрою. Але ряд комітетів ВРУ відмовилися рекомендувати програму уряду до розгляду в сесійній залі і відправили на доопрацювання. Після півторамісячної роботи, в тому числі з експертними та аналітичними групами різних асоціацій, уряд повернув програму до парламенту, але підкріпивши документ … Планом порятунку економіки, де на 84 сторінках тексту розписав по-пунктах основи економічної та фінансової політики, які збирається втілювати. В документі мало цифр, але як стверджують експерти, є напрямки, куди уряд Шмигаля буде «штовхати» економіку. І як відзначають експерти, з якими поспілкувався «День», є багато цікавого та цінного, але все ще під великим питанням залишається, чи не залишаться ці «правильні речі» лише деклараціями.
«День» попросив експертів оцінити напрацювання уряду та допомогти КМУ «доопрацювати програму». Правильно визначений діагноз – це половина успіху в боротьбі з проблемою, тому питання, від яких пропонували відштовхнутися, даючи рекомендації: 1) від чого Україну треба рятувати? питання 2) чим це лікується? і 3) як найняти кваліфікованих «лікарів»?
«РЯТУВАТИ ЕКОНОМІКУ ТРЕБА ВІД НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ»
Володимир ПАНЧЕНКО, доктор економічних наук, директор Інститут суспільних досліджень:
– В напрацьованих урядом планах я побачив багато позитивних речей. Йдеться, найперше, про стимулювання розвитку інфраструктури економічного зростання – зокрема індустріальних парків; обмеження імпорту на час дії карантинних заходів, фінансування тимчасової вимушеної непрацездатності підприємств в умовах карантину; суттєва підтримка експертно-кредитного агентства України та пріоритет в просування національного виробника за межами країни.
Загалом, сам підхід, коли уряд формує плани з розподілу на короткострокові, середньострокові і довгострокові тренди вважаю правильним. Раніше уряди мали фантазійні індикатори в Програму дій, на які потім не зважали при складанні навіть плану заходів.
Але разом з тим я не побачив в програмі, що збирається роботи уряд з проблемою кредитного голоду української економіки? З одного боку, це проблема, нібито, Національного Банку України, який у нас, чомусь, в статусі «священної корови». Але страждає від цього економіка. За нашими підрахунками, банки недокредитовують економіку більше ніж на трильйон гривень. І це йдеться про мінімально необхідний рівень підтримки, який необхідний українському бізнесу, щоб бути конкурентним в глобальних умовах.
Тому, коли ви питаєте про те, від чого рятувати, то для мене відповідь очевидна, від Нацбанку.
Також, мене насторожила інформація, що в меморандумі з МВФ уряд бере зобов’язання не вдаватись до обмежень міжнародної торгівлі – ні тарифних ні нетарифних. Хоча якраз в плані порятунку економіки проблема антидемпінгу та нечесної конкуренції з виробниками країни, які дотують свій бізнес, прописана досить чітко.
