В інтерв’ю на честь 10-річчя Клубу «КОЛО» Володимир Панченко розповів, як створювалось та розширювалось з кожним новим проектом коло однодумців, а державотворча діяльність спільноти набула інституційної форми.
– Пане Володимире, Клуб «КОЛО» одним з перших в Україні почав займатися формуванням сенсів, які вже 10 років задають тон загальнодержавним змінам. Ви – один із засновників Клубу «КОЛО», розкажіть, як виникла ідея створення саме такого, нового для України, клубного формату?
– Клуб «КОЛО» заснували в 2008 році чотири друга, й він задумувався як бізнес-клуб. Якраз тоді було засилля клубів «за інтересами» здебільшого для відпочинку, а нам хотілося показати щось більше, ніж просто розваги.
Уперше, клубно, ми почали збиратися на вул.Трьохсвятительській у м. Києві, й так склалося, що основним об’єднавчим елементом зустрічей став провал революції 2004-2005 років, а точніше – відсутність її результатів. Для великої кількості людей було очевидним, що революція не досягла своїх цілей, суспільство розчароване й демотивоване, саме тому виникла потреба створення такого середовища, в якому люди могли б реалізуватися, щоб таки досягти цілей позитивного розвитку для України.
Звісно, ми також проводили час «по-клубному» в розмовах за вином і сигарами, але загалом це все носило значно глибший зміст, ніж просто приємне спілкування. Було бажання, як ви правильно підмітили, формувати сенси, і в якийсь момент ці бажання почали перетворюватись у реальні кроки та результати.
– Тобто Клуб мав стати певним інтелектуальним майданчиком? Як формувалась стратегія Клубу «КОЛО»?
– На той час майже всі члени Клубу були людьми з бізнесу, і кожен мав свою кількість глобальних ідей, направлених на розвиток України. Але бізнес ніколи не уособлював себе як гравець у суспільному процесі. Відповідно, Клуб «КОЛО» мав стати певним об’єднанням власників та менеджерів бізнесу, експертів, науковців, і в рамках Клубу мало бути напрацьовано три продукти:
- програма розвитку країни;
- чітка дорожня карта для реалізації цієї програми;
- пул якісних менеджерів-управлінців.
Нас об’єднувало переконання, що створивши всебічно досконалу програму розвитку країни, детально прописану за кроками, секторами, галузями, напрямками, підкріплену фаховими, прогресивними менеджерами, а не закостенілими бюрократами та корупціонерами, – ми доб’ємося стрімкого розвитку держави.
Клуб «КОЛО» повинен був стати структурою позитивного лобізму та мати зв’язки з бізнесом, суспільством і експертним середовищем. Це такий собі елемент не корупційного лобізму, який успішно існував у Європі та США, і тому був задуманий в Україні. А всі ці активності повинні були концентруватися у Колівському мозковому центрі.
Тому, на той момент, головною стратегічною ідеєю Клубу «КОЛО» стало позитивне соціально-економічне творення, хоч як би пафосно це не звучало.
– Такі масштабні плани потребували союзу людей певного світогляду? За яким принципом відбувався відбір «своїх» одноклубників? Чи до «свого кола» допускали всіх бажаючих?
– Так, ви праві, для наших глобальних планів потрібні були люди нової генерації, які перейшли на новий рівень суспільного мислення. Для нас було важливо, щоб потенційні члени Клубу мали свої особисті проекти: культурні, освітні, благодійні – це було певним лакмусом для самоідентифікації одноклубників. Суть людини розкривається саме в тому, які проекти вона веде. Бо якщо людина зациклена виключно на своїй роботі чи бізнесі – це означає, що вона ще не піднялася до якісного рівня суспільного мислення, вона не готова віддавати суспільству, тому в нашому Клубі їй точно буде некомфортно. Загалом, формат Клубу «КОЛО» передбачав запрошення до членства з відповідними рекомендаціями, ґрунтуючись, в тому числі, на наявності таких от ідентифікаційних проектів.
– Якими саме культурними проектами опікувались члени Клубу «КОЛО»?
– Тут усі згадати й перерахувати важко, але про кілька згадаю. Фестиваль середньовічної культури «Ту Стань!», що починався з фінансування одноклубників, де основним донором був один зі «старожилів» Клубу – Віталій Дем’янюк. Власне, він і розвив фестиваль до міжнародного формату, хоча починав усе на голому ентузіазмі без жодної підтримки від держави, тільки він та одноклубники. Зараз про цей фестиваль знають не тільки в Україні, а й за її межами.
Інший цікавий проект Клубу – проведення розкопок фортеці Стара Самарь у місті Дніпрі. Це був малоперспективний проект, оскільки майданчик, де велись розкопки, був занадто цікавим місцевій владі та місцевим забудовникам. Ми зуміли відстояти історичну цінність цієї території. Сьогодні фортеця Стара Самара – туристичне місце, перлина центрально-східної України, збереглися її вали і надзвичайно багато археологічних знахідок. Все це ініціювали, фінансували та відвойовували члени клубу «КОЛО».
Ще одна не культурна, а освітня ініціатива – «Школа лідерів». Цей проект фінансувався вже не лише за рахунок Колівців, а й за рахунок інших бізнесменів, і був направлений на формування нової генерації державних управлінців із закладеною ідеологічною складовою. Ми прагнули, щоб державні службовці позбавились зашореності, були іншими, більш прогресивними та ефективними для держави. Це був один із перших проектів Клубу, який мав підтримку від зовнішніх донорів, що прониклись глобальними ідеями Колівців.
Тобто, в проектах одноклубників, найважливішим критерієм «нашого колівця» стало бажання отримати не особистісний результат, а задоволення від того, що суспільство отримує позитивний поштовх для подальших глобальних змін.
– До речі, про глобальні зміни. У Клубу «КОЛО» є проекти, які дали поштовх найпомітнішим інтелектуальним та економічним змінам у країні. Розкажіть про перші Клубні проекти, які були покладені в їх основу. Щоб Ви особливо виділили?
– Напевне, найбільше хочеться згадати результат наших стратегічних інтелектуальних штурмів – книгу «Концепція економічного розвитку України». Її особливістю було те, що ця концепція не стосувалася виключно економіки, оскільки там був закладений значний суспільний елемент, який показував, як економіка може розвиватися, що для цього потрібно від суспільства і чому існуючі принципи розвитку суспільства й економіки застарілі та неефективні.
Оцей концепт поєднання суспільного, національного та економічного протягом 10 років проростав у різних продуктах, які були згенеровані, написані та видані членами нашого Клубу.
З найяскравіших – «Політика економічного прагматизму» та «Доктрина економічного патріотизму». Саме ці два інтелектуальних продукти Клубу «КОЛО» були використані і дотепер використовуються багатьма партіями, суспільними та політичними групами. Ми можемо з радістю сказати, що за ці 10 років відбулось наповнення інтелектуального простору тим продуктом, який, власне, і стояв в основі створення клубу «КОЛО», а саме – економічний патріотизм, тобто поєднання стратегії власного розвитку і стратегії розвитку нації (state) та суспільства.
Це, без перебільшення, можна вважати найважливішим результатом десятилітньої діяльності Клубу.
Другий яскравий проект, про який згадую з особливою радістю – долучення Клубу до започаткування у 2014 році Київського міжнародного економічного форуму. Це унікальне явище в українській історії, колись його будуть вивчати як той продукт, який вплинув на українське суспільство, відформатував його в напрямку самодостатності та самолігетимації. Він з’явився як відповідь на запит певної частини суспільства на альтернативну ідеологію, перш за все – економічну та соціально-економічну, яка стосується загального мейнстриму глобалізованої економіки. КМЕФ сконцентрувався на ідеях економічного прагматизму, що були проголошені в першій економічній доктрині Клубу.
За допомогою Форуму ми змогли показати, що країна може мати власну стратегію, що формується шляхом економічного патріотизму та демократії, з можливістю мати соціальні ліфти.
Важливо розуміти, що революції, як політичні, так і економічні, стаються саме через відсутність цих ліфтів. А ліфти, в свою чергу, мають пролягати виключно через науковість, експертність, через формування тієї думки, яка може змінювати суспільство не революційним шляхом. КМЕФ став майданчиком саме під такі глобальні процеси.
Зміна в прогресивному напрямку риторики урядового, експертного, бізнесового середовища – це ті завдання, які КМЕФ успішно виконав.
Фактично, в Україні КМЕФ став єдиною платформою для позитивного, цивілізованого лобізму, в якому Клуб «КОЛО» – беззаперечний мозковий центр.
Сьогодні формат КМЕФу «пішов в люди», створюються його копії, хоча й досі найвище експертне середовище, в тому числі Колівське, концентрується виключно на майданчику Форуму. Але для нас важливо, що 50% суспільства починають сприймати ідеї економічного прагматизму як свої, як такі, що можуть призвести до позитивного результату. Тобто, основні державозмінні ідеї, які вкладав Клуб «КОЛО» в момент створення КМЕФу – успішно заселились в суспільстві і за кілька останніх років – дали відчутний результат.
Насправді, серед безлічі проектів Клубу «КОЛО» – саме ці два, найяскравіше ілюструють роль Клубу для держави й суспільства за останні 10 років.
