Головною темою Всесвітнього економічного форуму в Давосі цього року є «четверта промислова революція». На сайті Форуму пояснюється, що цей термін організатори використали для того, щоб провести межу між новим етапом розвитку світової економіки і його попередньою стадією.
«Третя промислова революція» була заснована на використанні електроніки та інформаційних технологій для автоматизації виробництва. На думку організаторів, «четверта промислова революція» буде характеризуватися розвитком технологій, які розмиють кордони між фізикою, електронікою і біотехнологією. Як приклад того, що людство вже у війшло в новий етап промислової революції, організатори наводять штучний інтелект, робототехніку, «інтернет-речі», 3D-друк, нанотехнології, біотехнології, квантові обчислення тощо.
Україна, на жаль, попри фантастичні успіхи вихідців нашої країни на ниві ІТ як держава не те, що не є законодавцем таких дискусій у світі, а взагалі з них випадає. Діалог щодо економіки майбутнього в Україні ведуть одиниці експертів-ентузіастів. На серйозному державному рівні – хоча б на тій же Раді Реформ при Президентові – ця тема поки що слабоартикульована. Хоча, можливо, саме в цьому полі – ключ до виходу з «комори», в якій ми замкнулись багато років тому. Тут є багато зерна, ще є трохи руди, але ж світу вже потрібні «розумні» автомобілі і принтери, здатні друкувати біологічний матеріал…
Тему викликів сучасного світу до обговорення запропонував на Гайдарівському форумі голова російського «Сбербанка России» Герман Греф. «Кам’яний вік закінчився не тому, що вичерпалися камені, – так само можна сказати, що нафтове століття вже закінчилося. Чи буде його залишок – не знаю, скільки. Може, 10 років, поки вся інфраструктура електромобілів буде розгорнута в належній мірі, – заявив голова Сбербанку, наголосивши, що вже не важливо, у скільки ринок оцінить барель нафти завтра. – Коли я вперше сів у автомобіль Tesla, я зрозумів, що майбутнє настало раніше, ніж ми його чекали. Welcome to the Future! Ми вже тут». Разом з тим він зізнався, що є проблема «технологічного поневолення» Росії. За його словами, країна в певному сенсі опинилася в «списку дауншифтерів», оскільки вона не встигла адаптуватися до власної економіки та інвестувати в ті галузі науки і виробництва, «за якими майбутнє». До таких Греф відніс IT– технології.
«День» попросив директора Інституту суспільних досліджень Володимира Панченка прокоментувати і заяву Грефа, і ситуацію з розробкою стратогем для поведінки української господарки у майбутньому. Про них і про нас: хто вийде з війни сильнішим – далі прямою мовою.
«ЗЕРНО, ЯК І НАФТА, – СИРОВИННИЙ МОНОПРОДУКТ»
Володимир ПАНЧЕНКО, директор Інституту суспільних досліджень:
– Голова російського Сбербанку Герман Греф добре знає ризики сировинної моделі економіки. Він став міністром економічного розвитку та торгівлі 2000 року, коли ціна нафти коштувала майже сьогоднішні 28,5 дол/барель. Інше питання, що за 7 років роботи на посту міністра він міг зробити більше для виходу з цієї сировинної пастки.
Греф вдало назвав Росію країною– дауншифтером. Як відомо, дауншифтер – це людина, яка відмовилась від високої посади та зарплатні заради задоволення і комфорту, маючи зароблений раніше базис для підтримки свого рівня і родини. Росії посміхнулася кон’юнктура, яка піднесла котирування нафти до $102/бар. в середньому за 2010—2014 рр. (за даними BP Statistical Review of World Energy– 2015). Країна, як справжній дауншифтер, «розслабилася», почивала на лаврах та вливала мільярди на Олімпіаду. Ціною цього стала відмова від нарощування промислового виробництва нового технологічного типу та розвитку сучасних технологій. Зрозуміло, що Росії потрібні навіть не сотні мільярдів доларів та неймовірна кількість інтелектуального ресурсу, щоб лише наблизитись до світових лідерів. Проте, як у випадку з промисловістю, краще її мати поганою, аніж ніякої (за словами Еріка Райнерта). Приклади Сколкова чи РОСНАНО не досягли результату. Вкрадені мільярди та призначення на керівні посади інноваційних центрів людей зі старої гвардії на кшталт Анатолія Чубайса – зайве тому підтвердження. Загалом стратегія випереджати, а не копіювати, вимагала реально більшої концентрації, напруження і в 10 разів більших коштів.
Греф доречно зауважив, що адаптуватися до нових умов можна завдяки зміні державної системи, в першу чергу – освіти. У розвинутих країнах поняття industrial policy вже давно означає не просто розвиток промисловості в традиційному для нас розумінні слова. Це – не шахти чи металургійні заводи, а саме наука та освіта – R&D.
Всі ці ризики відносять і до України. Наш уряд уповає на аграрне майбутнє держави, називає АПК локомотивом економіки. Це злочинна політика, плоди якої пожинає нині Росія. Зерно, як і нафта, – сировинний монопродукт, ціни на які формуються ззовні. Ми на них майже не впливаємо. Росіяни загралися в цю модель, коли ціна на нафту досягла найвищих показників, і програли. Дивно, що наші урядовці мають сміливість говорити про аграрне майбутнє в момент, коли ми сьогодні бачимо найбільше падіння цін на сільгосппродукцію за останні вісім років!
Газета День» №8, (2016)
