Здешевлення китайських товарів може відбутися у випадку, якщо ослабне юань. Про це повідомив Володимир Панченко, член Економічного дискусійного клубу у прямому ефірі радіо «Ера».

За словами експерта, структура собівартості китайських товарів й без того спрямована на те, щоб робити демпінг. Така цілеспрямована робота держави зроблена для того, щоб експорт міг зайняти своє місце на ринку – від неякісного товару до якісного.

«Це те, чого не розуміють в Україні, коли кажуть, що в нас нема гарних українських автомобілів. Між іншим, гарних китайських автомобілів також не було, як і корейських, так і японських автомобілів ще кілька десятків років тому. Свого часу японські автомобілі були дешевими й вироблялись для незаможних людей. Проте за рахунок постійного збільшення обсягу, підтримки технології, вони почали вдосконалюватись. І вже за кілька десятиліть японські автомобілі стали справжнім взірцем якості», – зазначив Панченко.

Окрім того, експерт переконаний, що китайські товари не зможуть суттєво подешевшати, якщо не буде спеціально зроблена девальвація китайської валюти. «Китай переходить до іншої стратегії, коли вони стають джерелом технологій і у себе тримають «зерно» ланцюга вартості», – розповів економіст.

Стосовно падіння цін на сировину, Володимир Панченко висловив переконання, що насправді, Китай не винен у здешевленні цін на сировину, адже ціна на неї сьогодні на найнижчому рівні. «Якщо в 2011 році це було 160 дол. США  на залізорудну сировину, то сьогодні – це 60, а буде – 40», – зазначив економіст.

Що стосується попиту і пропозиції, то тут член Економічного дискусійного клубу категорично наголосив на тому, що українська економіка надзвичайно мікроскопічна навіть у виробництві металопродукції. «При 2 млн тонн на рік виробництва, в той час, як Індія стала на шлях індустріалізації із запланованими потужностями 200 млн., Україна в найкращому випадку може мати 20. Тобто, це неспівставні речі, хоча, запаси України складають близько 18% від світових».

Експерт твердо переконаний, що коли немає готової продукції, то який би не був ринок, Китаю чи будь-якої іншої країни, в Україні ситуація буде не на найвищому рівні, а навіть – найгіршому. Тому що ми маємо повну залежність по ціні, нафті та залізу. Яку б галузь не взяти – у нас скрізь буде одне й те саме.

Володимир Панченко навів яскравий словесний приклад професора Райнерта, з яким  співпрацюють: депопуляція країни є прямим наслідком її деіндустріалізації. Найбільш ганебним для України є експорт трудових ресурсів. Якщо раніше «гастарбайтери» виїжджали за кордон, не будучи висококваліфікованими робітниками, то тепер склалась ситуація, коли виїжджають і висококваліфіковані працівники.

Таким чином, Україна має депопуляцію, тобто, в неї зникає населення. Відновити населення можна лише шляхом реіндустріалізації. Такі речі працюють і доведені світовою практикою. Щоб повернути населення ми маємо створити нові робочі місця.

Наостанок економічний експерт зазначив, що за останні 200 років індустріалізації кожна країна робила одне й те саме – копіювала кращий досвід і запозичувала технології одна в одної. Байдуже, які б технології не були передовими, завжди головним завданням залишалось одне – технології мають бути залишені та збережені у себе будь-якими шляхами.