Ризикую нарватись на різку критику, але все ж таки Україна не має бути аграрною країною. Не треба відмовлятись від постачання агропродукції, але її частка в експорті та ВВП не має перевищувати 15%. Тільки тоді країна матиме шанс на збагачення.
Ілюзія привабливості агросектору виникла через бездарну діяльність Уряду та Нацбанку. Відбулося катастрофічне падіння гривні і всі закричали, що наша сільгосппродукція має попит у світі. Давайте дивитись правді у вічі, вона цікава в африканських та арабських країнах, частково в Азії. Гривня впала, всі побігли в сільське господарство і почали повторювати мантри, що нас врятує агросектор. Японія останні 20 років бореться з високим курсом йєни, штучно її послаблюючи, щоб конкурувати в експорті з США чи Європою. Проте без підготовчої роботи, інноваційної системи і зникаючої промисловості такі дії не пожвавлять експорт.
Привабливість агросектору – тимчасове явище, протягом року ситуація зміниться. Витрати і частково гривневі прибутки будуть підтягуватись під вирівнювання доларової ціни. І знову харчова продукція стане менш цікавою. Це не довгострокова стратегія.
Будь-який продукт, що продається на біржі, скажімо, пшениця чи кукурудза, завжди був дуже ризикованим. Він повністю залежить від коливань світових цін. Країни, які продають на біржі лише монопродукцію, автоматично потрапляють у зону ризику, адже її маржа взагалі не регулюється. Ви можете продавати запчастини до літака з маржею в 100 чи 500%, але не досягнете таких цифр, продаючи зерно чи руду. Навіть, якщо у вас найбагатші родовища і найкращі ґрунти.
Ще років 8-9 тому на Світовому економічному форумі було озвучено, що аграрному сектору України без поглибленої переробки достатньо 10 млн населення. Країні треба думати, куди дівати десятки мільйонів людей. Кожен може порахувати площу землі і кількість людей, що проживають на ній за нинішнього способу виробництва. Півтора мільйони чоловік. А далі це обслуговуючий сектор, пенсіонери та ін.
Сільськогосподарське майбутнє – це колапс і трагедія. Молодь не зможе знайти себе й виїде. Європа видасть візи, бо зацікавлена в молодих, здорових й освічених кадрах. Подібне вже пережили в 90-ті роки Ірландія та Польща. Тепер аналогічна ситуація в Португалії. Бідні або неефективні країни втрачають молоде населення. Це призводить до ще більшої стагнації, країна перетворюється у Сектор Газа. Їй доведеться годувати алкоголіків, старих і немічних людей, які залишаться в Україні. До нас приїжджатимуть гуманітарні конвої ООН й роздаватимуть похльобку. А ми співатимемо мантри, що Україна найбагатша аграрна держава. Хоча, скоріше, не аграрна країна, а аграрна територія.
уреччина довгий час асоціювалась з сільським господарством. Але в своєму 20-річному плані економічного розвитку поставила стратегічне завдання – зменшити частку сільгосппродукції в ВВП. Держава розвивалась в промисловому напрямі і за 10 років (сюди увійшли і періоди кризи) збільшила своє ВВП утричі.
Якщо говорити про довгострокову політику, я нічого нового з точки зору наукової думки не скажу. Просто вона буде унікальною для уряду. При чому не тільки цього, а й попередніх. Кабмін завжди дивиться на статистику і переконує, що у нас успішний експорт. Але вже навіть європейці відмовились від риторики, що Україна має бути аграрною державою. Сировинній країні з 40 млн населення нереально вижити.
