Жили-були на фермі тварини, і був у них господар – п’яниця. Він керував фермою дуже погано, тваринам було холодно взимку. А ще господар продавав продукти ферми: молоко, яйця, сир, нічого не залишаючи тваринам, тож вони голодували. А звірі були добрі і простодушні – і Ослик, і Кінь, і Собака-вівчарка. Нарешті тварини вигнали господаря, почали керувати фермою самі і зажили щасливим життям. На них нападали вороги, але звірі відбивали їхні атаки, хоча Собака-вівчарка загинула в одному з боїв. А ще тварини дуже багато працювали.
Я переповів вам мультфільм студії Уолта Діснея. Я любив дивитися його з дочкою в 1990-і роки. Мабуть, маленька бачила в цьому мультику щось подібне до тої історії, яку ви щойно прочитали.
А я бачив щось зовсім інше. Жили на фермі тварини, і був у них хазяїн – проклятий імперіаліст-капіталіст Джон. Він керував фермою дуже погано, примушував їх багато працювати і мало їсти, він продавав молоко, яйця, сир іншим капіталістам, нічого не залишаючи тваринам, які голодували. І самих тварин він теж продавав. Нарешті тварини вигнали ненависного капіталіста, і почали керувати фермою самі і зажили щасливим життям, бо тепер вони були вільні і могли працювати на себе, ніхто їх не гнобив і не експлуатував. Капіталісти зібралися під керівництвом Джона і хотіли повернути свою владу над фермою. Але одна симпатична Біла Свиня, яка підбурювала тварин на повстання проти Джона, організувала захист. Капіталісти відступили, хоча Собака-вівчарка загинула в одному з боїв, залишивши сиріт – маленьких цуценят. Але життя тварин дуже швидко стало нещасливим і почало нагадувати старе тяжке життя за Джона. Фермою керували свині, які завели нові порядки. Сіра Свиня закликала всіх працювати більше й більше і отримувати менше. А Чорна Свиня підготувала безпритульних собак-сиріт, зробивши з них справжніх бойовиків, які вигнали Білу Свиню і забезпечили захоплення влади.
Закінчується мультик тим, що свині, накупивши імпортних продуктів і понапивавшись, сплять; їх охороняють вірні вовкодави, а тварини продовжують будувати велетенську вежу, яка принесе їм у майбутньому щастя.
Мультик був знятий за книгою Оруела, того самого, що написав виданий в 1949 році знаменитий твір «1984» про тоталітарну систему, прообразом якої був Радянський Союз.
І тут він дуже влучно описав більшовиків. Наприклад, Біла Свиня, натхненник повстання, нагадує Леніна. А Чорна Свиня – жорстокий диктатор – Сталіна. Є там і революціонер Сніжок, прототипом котрого вважається Троцький.
Оруел бачив, що режим несправедливого більшовизму є антилюдським. Він показав радянську систему, яка не передбачала покращення. Письменник побачив відмінність гасел від реального життя, переродження революційних принципів і поступовий перехід від ідей загальної рівності до диктатури і тоталітаризму.
Зараз у багатьох країнах світу хитається традиційна ліберальна система. Люди незадоволені існуючим станом речей і на знак протесту виходять на мітинги. Це відбувається у Греції, Іспанії, Італії, Португалії. Всі прагнуть змін.
У той же час багато медіа говорять, що соціалізм вже близько і що це буде дуже гарно для народів і країн. В Україні знову підвищується рейтинг наступника більшовиків – комуністичної партії, хоча ще кілька років тому вважалося, що вона буде поступово відмирати. Нещодавно за комуністів готові були проголосувати не більше 3% населення, а зараз таких людей вже близько 7%. Сучасні комуністи кажуть, що вони відрізняються від більшовиків, проте не прибирають з прапора Леніна і возвеличують Сталіна…
Але світле майбутнє у інтерпретації більшовиків-комуністів – це безглуздя.
Я перейду до іншої цікавої історії, щоб потім повернутися до улюбленого мультику моєї дочки. Після Другої світової війни до інтернованих радянських солдат, що опинилися в таборах у зоні окупації союзних військ, потрапила книга Джорджа Оруела «Animal Farm». Переклад назви – «Скотний двір», який ми знаємо з російського варіанту, ближче до оригіналу мав би звучати «Ферма, якою керують тварини». Серед солдатів був українець Ігор Шевченко, який народився у Польщі і до війни жив у Празі. Він переклав Оруела українською мовою і читав цю повість радянським солдатам, які слухали його, затамувавши подих. Пізніше, у квітні 1946 року він написав листа до Оруела з проханням видати цю книжку українською. Той погодився (навіть відмовився від гонорару), ще й написав передмову до українського варіанту. Книга була видана. Але тільки 2000 екземплярів були розповсюджені. Вантажівка, яка їхала з Мюнхена з книгами, був зупинена і обшукана американськими солдатами. Партію книг, за різними даними до 5000 примірників, було захоплено і передано радянським властям, які увесь тираж знищили.
Чому ця казка так сподобалася полоненим радянським солдатам і чому була знищена владою?
Справа в тому, що коли Оруел створював свій твір, він використовував відомі йому образи СРСР, зокрема колгоспного сільськогосподарського виробництва. В своїй статті «Довідник рабовласника» я вже описав, як жахливо проходила колективізація на теренах СРСР, тепер ця інформація вже не спростовується і в російських джерелах.
Прийом зображення людей у вигляді тварин у сатиричних творах знайомий з часів античності. Проте тут він має подвійне навантаження – якщо згадати людей, які були примусово загнані в колгоспи, то в них був саме такий тваринний стан. Про це зокрема писав Головнокомандувач УПА Василь Кук, називаючи колгоспи рабством.
- Колгоспники не мали паспортів і, відповідно, можливості виїхати з села – отже “і раб, і вся його праця належить рабовласникові”.
- Довжина робочого дня колгоспника не була чітко встановлена, а тому працювали “від зорі до зорі”, по 12-18 годин.
- Робота була практично безоплатною, оплата не покривала навіть норм фізичного виживання.
- Колгоспник міг їсти близько 300–600 грамів хліба. (Німецьким військовополоненим щодня видавали 600 грамів. Норма харчування в системі ГУЛАГ: 700 грамів.)
- Перерви у роботі колгоспника не передбачалося. Але в інструкціях було цинічно записано, що для коней треба робити перерви кожні 2 чи 4 години, бо вони можуть померти. Але чи помруть люди, нікого не хвилювало.
В 1930–1940-і роки на Заході на найвищому рівні схвалювали політику Сталіна. Письменники Бернард Шоу і Сідней Вебб відзначали хороші риси режиму. Але Оруел був не згоден з цим і під враженням від того, що відбувається в СРСР, написав «Animal Farm».
Сьогодні, в нову епоху, проблеми виглядають схожими, хоча вже, на щастя, нема диктаторів — Гітлера і Сталіна, які могли б привести до світової війни. Однак ризики підпадання великих націй під вплив руйнівних ідеологій залишаються, оскільки молодші покоління майже не знають історії. Чи може мультфільм на Ютубі (http://www.youtube.com/watch?v=BVxA7xvDHms) допомогти 20-річним уберегтися від більшовицького дурману? Важко сказати, але мені б цього дуже хотілося!
