На постіндустріальних технологіях можна заробляти непогані гроші. І фільм «Аватар», на який було витрачено 300 мільйонів доларів, є показовим прикладом того, як саме можна це робити. Прокат миттєво дав 1 мільярд доларів, а за три місяці ця сума виросла до 2 мільярдів. І популярність фільму не зменшується. Прибутки від нього вимірюються сотнями відсотків, а прибуток компанії – власника фільму виросли на 10% попри очікуваний у зв’язку з кризою в рекламній індустрії спад. Уявімо собі, скільки обладнання для 3D-залів продається, якщо 70-80% прокату цього фільму у світі вже йде в цьому форматі! Який фантастичний поштовх для програмування, з допомогою якого робиться такий фільм! Усі побічні сервіси, пов’язані з показом і просуванням цього фільму, також генерували доходи і прибутки задіяних компаній. При цьому на зарубіжні країни припадає не менше половини прокату фільму, зробленого в США, тобто разом з обладнанням на сьогодні – не менше ніж 1,5 мільярда доларів.
Для аналогічного результату сировинній економіці на зразок української треба виробити і продати не менше 2 мільйонів тонн сталі!
Тобто маємо справу з високотехнологічною галуззю, котра дає прибуток і зростання в той момент, коли усі інші – менш технологічні – приносять збитки.
Але зараз не про це. Поговорімо про суть самого фільму. Джеймс Кемерон та його команда, здається, мають невичерпні джерела креативності. «Аватар» – це фільм для всієї родини, який дивишся на одному подиху: три години стрічки проходять непомітно. Точніше дуже помітно, оскільки обговорення після перегляду триває годинами і виникає бажання переглянути кіно ще раз.
Судячи з коментарів в інтернеті, деякі фанати вже подивилися фільм 20 і 30 разів. Згадую першу «Матрицю». Я запитав одного свого підлеглого, котрий цілий день працював на комп’ютері, чи не потрібна йому відпустка (він ще й заочно навчався в університеті). Очі червоні, погляд втомлений, сам невиспаний… «Ні-ні, – відповів він, – я прекрасно розслабляюся, переглядаючи «Матрицю» після роботи». – «Слухай, а скільки ж разів ти її подивився?» – «На 30-му я збився з рахунку», – відповів хлопець. Схоже, що таке буде тепер відбуватися і з «Аватаром». Чому? Переповідати фільм – невдячна справа, кожен може подивитися якісь коменти сам, а от поставити акценти хотілось би.
Окрім різноманітних комп’ютерно-технічних наворотів і стрілялок, які особливо привабливі для підлітків, у фільмі одночасно існують кілька тем, однаково цікавих і важливих для усіх людей. Почнімо з того, що лежить на поверхні, – спроба завоювання сильною армією туземного народу, в котрого є свої культура, духовність, сформовані за сотні років.
Провина цього мудрого племені, яке жило у повній гармонії з природою і один з одним, лише в тому, що йому пощастило (чи навпаки – не пощастило) жити на родовищі мінералу, кожен кілограм якого коштує мільйони доларів. Тож люди вирішили, що це родовище має належати їм – будь-якою ціною. Так і каже головний герой фільму: «Отак-от і завжди: якщо у когось є те, що нам потрібно, ми його оголошуємо ворогом і починаємо з ним воювати». Начебто це сказано про американців і про їхню війну з індіанцями, або, може, з в’єтнамцями, або з іракцями (перша тема вже почала стихати навіть у фільмах і в літературі). Але, на мій погляд, це не суто їхня проблема – кожна імперія може пригадати у своїй давній і не дуже давній історії такі сюжети. Цікаво, чи побачили українці в цьому частку і своєї трагедії?..
Зазвичай у таких історіях дуже мужні і правильні аборигени борються і гинуть смертю хоробрих. Показовим у «Аватарі» є те, що народ, який намагаються завоювати, все-таки перемагає. І імперіалісти не тільки залишають ідею захопити родовище – вони забираються геть з планети Пандора. Але у фільмі існує друга потужна лінія, пов’язана з переселенням душ. На сьогодні ця фантастична ідея, судячи з усього, вже серйозно хвилює науковців. Дійсно, дуже сильно людство просунулося в питанні заміни органів на штучні (зуби, кістки) і трансплантації живих (печінка, нирки, серце). Життя людини реально може бути продовжене до 100-120 років у найближчі покоління. Генетика та клонування даватимуть фантастичні можливості для виготовлення частин людського тіла… Але що, коли б людина захотіла мати взагалі нове і при цьому здорове тіло, а можливо, тіло з покращеними характеристиками (як, наприклад, аватари – 3-метрового зросту)? Судячи з фільму, людство вирішить цю проблему, якщо з’ясує, яким чином душа входить в тіло під час народження і куди вона йде після смерті людини. Дивлячись на екран, ми ставали свідками такої смерті-народження і повністю повірили, що це можливо. Якщо в «Матриці» йшлося про інтерфейс, тобто перехідник між людською думкою та комп’ютерною програмою, можливість створення якого теж має на сьогодні наукові підтвердження і перспективи, – то в «Аватарі» вчені за допомогою технічних засобів навчилися переправляти людську свідомість в інше тіло. Щоправда, туземці пішли далі. Вони спроможні переселити в інше тіло душу – за рахунок колективної медитації навколо Дерева Душ, – і не на певний відрізок часу, а назавжди. Одна істота помирає, а інша – отримує душу, а з нею і життя.
Конфліктним моментом фільму є те, що жива істота може бути технічно народжена (в спеціальних умовах, за відсутності контакту між представниками різних статей) БЕЗ ДУШІ. Це виклик Богу, скаже церква. Бо тільки Бог має на таке право. Але те ж саме ми чули тоді, коли було вперше оголошено про клонування, – а сьогодні все це стало майже звичною науковою справою…
На фоні цих наукових фантазій спілкування через пучок свого волосся з тваринами для передачі їм своїх думок виглядає просто дитячими забавками, і секс, як сказав хтось із молодих після фільму, міг би відбуватися у них і по-іншому, якось трансцендентно, а не так, як у нас.
Але загальне враження від фільму – дуже позитивне. І за це – і за прибутки, і за антиімперіалізм, і за переселення душ – «респект і уважуха» американцям, котрих я так часто критикую.
