Нам часто кажуть, що людина духовна не повинна прагнути до багатства. Інші заперечують це твердження і в якості антитези висловлюють думку, що духовним неможливо задовольнитися і треба мати матеріальні блага, оскільки саме вони зможуть дати людині все, що їй потрібне. І з того, і з іншого боку наводяться переконливі аргументи. Усі висловлюють правильні думки і не можуть переконати один одного. Колись у статі «Ковбаса чи мова?» я вже писав, що духовність та культура не вступають у протиріччя з матеріальним, що суспільство – це єдиний організм, в якому, як і в людському тілі, різні системи органів не повинні ворогувати між собою і суперечити один одному. Але зараз я хотів би подивитися на проблему духовного та матеріального трохи з іншого боку.
Існує абсолютно достовірна статистика по країнах світу, яка показує, що від рівня внутрішнього валового продукту на одну особу залежить середня тривалість життя людини.
Існує абсолютно достовірна статистика по країнах світу, яка показує, що від рівня внутрішнього валового продукту (ВВП) на одну особу залежить середня тривалість життя людини. Середня тривалість життя – це середнє арифметичне життя представників певної групи організмів, зазвичай визначена від народження до смерті. Це як «середня температура по лікарні» з відомого жарту. Враховується і дитяча смертність і ранні інфаркти і столітні старожили. Часто використовують поняття середньої тривалості майбутнього життя – кількості років, що проживе кожен з великої групи людей, що народилися в якомусь конкретному році, якщо протягом усього життя смертність буде такою ж, якою вона була на рік їх народження.
А ВВП – це сукупна вартість всього, що вироблено у країні за рік. Цей економічний індикатор є одним з найважливіших і при цьому найпростіших для розуміння. Для порівняння між собою різних країн ще використовують поняття «ВВП на одну особу». Цей показник дає уявлення про кількість товарів і послуг, що припадають у середньому на одного жителя країни. Математично це легко порахувати, поділивши ВВП країни на чисельність населення. От, наприклад, у 2010 році ВВП України склав $135 млрд, а чисельність населення дорівнювала 46,5 млн, отже, ВВП на одну особу становить $2700. Щоправда, існує ще «ВВП на одну особу за паритетом купівельної спроможності», який залежить від цін. Вважається, що в Україні ціни нижчі за світові, тому купівельна спроможність нашого долара вище, ніж долара, який заробляється в розвинутих країнах. Тому ВВП за паритетом складає $6700.
Отже, статистика говорить про те, що чим більший ВВП на одну особу, тим більшою є середня тривалість життя. На графіку ви бачите майже пряму висхідну лінію. Також чітко видно, що коли ВВП перевищує $20000, крива росте більш поступово, і вже після ВВП в $40000 на особу наближається до горизонталі. Тобто коли досягається такий високий рівень матеріального розвитку, для подальшого зростання тривалості життя вже недостатньо відповідного рівня медицини, врівноваженості людини і соціальної забезпеченості. Потрібні нові досягнення науки і техніки, щоб зробити черговий стрибок, як це сталося 100-150 років тому.
Так, Чехія підвищує пенсійний вік до 73 років… для тих, хто народиться в 2012 році. Тобто вони розраховують, що максимальний вік старожилів до того часу підніметься десь до 130 років, а середня тривалість життя — напевно, до 90. Чи це не фантастика? Мабуть, ні, враховуючи, що вже сьогодні наш колишній співкамерник по соціалістичному концтабору має ВВП на одну особу $21000. На цьому прикладі можна було б вибудувати кілька розповідей про те, яким чином людина зможе жити довше, – починаючи від пересадки усіх внутрішніх органів та клонування самих себе і закінчуючи цікавою ідеєю Джеймса Камерона з фільму «Аватар» про неймовірну на сьогодні можливість переселення душі в нове тіло без втрати пам’яті про попереднє життя (люди, точніше їх вічні душі, стануть за цією версією подібні метеликам, що перелітають з одного тіла до іншого після того, як попереднє не може далі служити). Це, звичайно, має мало спільного з рішенням Верховної Ради України, яка вже майже підвищила пенсійний вік для жінок з 55 до 60 років.
Отже, поки що фантастикою для українців є не переселення душі з тіла до тіла, а сама можливість швидкого досягнення ВВП у $20000 на особу. Нагадаємо, що в Україні ця цифра складає $2700. А за паритетом купівельної спроможності – $6700.
Ми часто розмірковуємо про походження, про особливості етносу, коли аналізуємо, чому японці в середньому живуть до 84 років. Але що робити з канадцями з їх «скромними» 78 роками? Їхня нація на 70% складається із нащадків англійців і французів, а от інших європейців у її складі – 20%, серед яких не менше половини – слов’ян і близько 3% – українців. Повертаючись до головної теми статті, зазначимо, що ВВП на одну особу в Канаді складає аж $38000! Складно заперечити, що нижня планка тривалості життя залежить від етносу чи походження, від того, який період переживала країна до цього, який у країні клімат, чи було радіаційне забруднення тощо. Чим вищий ВВП на одну особу в країні, тим довше живе населення. Відома фраза «Не в деньгах счастье, а в их количестве» виявляється на 100% правдивою. Тільки не ловіть мене на слові і не будемо входити в дискусію, що щастя — це не кількість прожитих років. Як там казав герой відомого роману: краще кілька років їсти живе м’ясо, ніж усе довге життя харчуватися падаллю! Але це з іншої опери, тож поговоримо про це в наступних номерах газети.
Щоб жити довго, потрібно жити в горах, їсти кінзу та іншу правильну їжу, вести здоровий спосіб життя. Чи не так? Все це треба робити. Але цього не достатньо. Виявляється, що окрема людина може вплинути на середню тривалість життя населення країни, бо в цей показник входить життя і бомжа, і мільйонера. Дитини, яка риється на смітнику, і тієї, що ходить до елітної школи. Причому в умовах нижчого ВВП на одну особу мільйонер більш вірогідно може померти молодим від інсульту чи раку, а елітний школяр – від наркотиків. Люди повинні зрозуміти: щоб забезпечити нормальну тривалість життя собі і членам своєї родини, треба водночас забезпечувати нормальне життя всім іншим жителям країни.
Ось ще декілька фактів для ілюстрування зв’язку між ВВП і тривалістю життя.
Найдовша середня тривалість життя у світі спостерігається у таких країнах: Андорра – 82,75 року, Японія – 82,15 року, Сінгапур – 82 роки, Франція – 81 рік, Австралія – 80,7 року. А ось які показники ВВП на одну особу, за даними Всесвітнього банку, мають ці країни на 2009 рік: Андорра – $41130, Японія – $39727, Сінгапур – $36537, Франція – $41015, Австралія – $42279.
Дуже яскравий приклад для ілюстрування цієї закономірності – Японія. До Другої світової війни тривалість життя там була дуже низька – приблизно 50 років. Післявоєнний вибір коливався між соціалізмом радянського зразка і ринковою економікою. Під жорстким контролем американських генералів все-таки почали будувати ліберальний капіталізм японського типу. Тепер це одна з «найстаріших» країн світу.
Ще раз згадаємо, чому існує такий зв’язок між тривалістю життя людей і економікою. Що потрібне для підвищення цього важливого показника, котрий так впливає на життя людини, який комплекс умов?
Від ВВП на одну особу перш за все залежить рівень охорони здоров’я. Цей показник також не може бути високим у технологічно недорозвинутій країні. Розвинуті технології дають для збільшення тривалості життя перш за все високоякісну медицину. Дуже важливо також, що у розвиненій країні багатство розподілено більш рівномірно, основній частині населення медицина доступна в однаковій якості. Наприклад, хворі на серцево-судинні захворювання мають змогу як зробити висококваліфіковану, досить дорогу операцію, так і ефективно лікуватися за допомогою підтримуючої терапії, мати змогу приймати нові, найефективніші ліки. Ми часто критикуємо фармацію за те, що таблетки мають багато побічних ефектів, викликають звикання і таке інше, але, виявляється, в цілому для подовження життя людини вони роблять корисну справу.
На тривалість життя дуже впливає і стан навколишнього середовища. В багатих країнах до підприємств висуваються дуже суворі екологічні вимоги, тому шкідливі виробництва виносяться до інших країн.
Третім фактором, який впливає на середню тривалість життя, є освіта. Як виявилось, освічена людина за статистикою живе довше. Для мене цей феномен не зовсім зрозумілий, але спробуємо поміркувати над цим. Перше, що спадає на думку – людина з вищою освітою працює не так тяжко, на менш важких роботах. По-друге, вона має можливість обрати для себе більший психологічний комфорт, коли праця є не тільки необхідною, але й приємною. Звичайно, виникають хвороби цивілізації: діабет, остеохондроз і таке інше, – але вони лікуються і існує менша ймовірність того, що працівник отримає якусь важку виробничу травму. Крім того, вчені, які досліджували це явище, вважають, що освічена людина має більше можливостей підлаштовуватися під обставини. Вона за необхідності зможе кинути палити, змінить режим життя та особливості харчування, буде уникати стресів. Тому у соціумі, в якому більшість людей є освіченими, людина в середньому живе довше.
Всі перераховані фактори забезпечують тривалість життя. Сама по собі людина не може цього забезпечити, точніше може, але собі, а не всій нації. Це видно на прикладі України та Латинської Америки, де існує дуже сильне розшарування за доходами населення. Але ж навіть величезні доходи окремої людини не зможуть захистити її від поганого екологічного стану навколишнього середовища країни, в якій вона мешкає. Тому інтуїтивно (та і свідомо) люди це розуміють, і більш багаті й активні виїжджають із такої країни. А це служить додатковим демографічним мінусом, тому що виїжджають, як правило, люди дітородного віку, відповідно, кількість дітей зменшується. І база для збільшення тривалості життя теж зменшується, тому що залишаються більш хворі й старі, а ті, хто міг би підтримати баланс, – виїжджають. Крім того, більш активні люди уважніше ставляться до свого здоров’я. Це теж впливає на загальну картину середньої тривалості життя в країні. До речі, за даними Всесвітнього банку, очікувана тривалість життя в Україні на 2009 рік становила 69,2 року, а на 1960 рік – 69,3. Тож бачимо, що показники в нашої країні за останні 50 років зовсім не зросли, а при цьому в Південній Кореї, ВВП якої на одну особу на 2009 рік становив $20165, цей показник зріс з 54,2 (1960 рік) до 80,3 року, в Німеччині – з 69,5 року до 79,9 (ВВП на одну особу – $40512).
Найяскравішим прикладом на закінчення статті може слугувати Зімбабве: ВВП – $400 на одну особу, 37 років – середня тривалість життя!
Винятки зі згадуваних правил є. Стаття – не наукове дослідження. Можна порівнювати Кубу і Домініканську республіку не на користь останньої, хоча її ВВП вищий, і є достатньо інших прикладів. Проте я хотів би висловити іншу тезу як останню на сьогодні.
Підвищити ВВП на одну особу, а отже, і добитися збільшення середньої тривалості життя населення – ця мета може стати для України національною ідеєю.
ВВП на одну особу напряму залежить від рівня технологічного розвитку країни. Чим вищий останній, тим вищий і ВВП. Треба зазначити, що це зростання відбувається дуже швидко, протягом одного покоління. Тому, коли нам наводять у приклад Японію чи якусь іншу країну з високим рівнем життя, не треба махати рукою і казати, що в нас таке не може відбутися. Це нерозумний песимізм. Звичайно, не за один рік, але за 20 років ми змогли би суттєво підвищити ВВП на одну особу, а отже, і добитися збільшення середньої тривалості життя населення. Ця мета може стати для України національною ідеєю. І це дуже сильно і швидко покращить наше становище.
