Зміна назви міста наробило багато галасу. Але чи могло бути інакше?
Сьогоднішній Париж римляни назвали римським іменем Лутетія, подолавши кельтів і змінивши попередню кельтську назву. Чи могло бути інакше? Чи могли англійські колонізатори Америки назвати річку не Гудзон, а Могікан-рівер – від назви одного з індіанських племен, або Унамі, як її називали самі індіанці? Чи могли вони назвати своє нове місто не Нью Йорк, а Ірокез-сіті, Могаук-таун чи Делавар – за назвами індійських племен, які вони витісняли на захід? Ні, вони назвали місто Новим Йорком, тобто за назвою одного з англійських міст, тільки з приставкою «Новий». Звичайно в самому штаті Нью Йорк залишилося багатенько топонімів від колишніх господарів цієї землі, але вони не відігравали вирішальної ролі. Зрештою, сам острів Манхетен, де розміщені тепер найдорожчі ділові райони Нью-Йорка, є перекладом з мови племені мунсі «остров багатьох гір» , про це всі туристи знають.
Коли я в 1990 році вперше приїхав у Лондон і відвідував своїх друзів у сквоті (самозахоплені безробітними квартири у віддалених районах), я їм спробував пояснити, що походження слова «сквот» – від старослов’янського «схватити». Вони схвально кивали головами і підливали пива, щоб послухати казок від людини, що прибула з-за залізної завіси. Але англійські сквоттери в Америці таки були «хапальниками» індіанських, аборигенських земель, і вони могли давати лише свої назви, а не ті, що відображають минуле завойованих племен.
Дніпропетровськ має надзвичайно багату історію, і Катерині разом з Потьомкіним вибирати назву після завоювання цієї території було б з чого. Варіантів – більше десятка, багато з них були звучними і відповідали б історичним назвам. Судіть самі – в межах міста існувало з IX по XIII сторіччя місто Пересічень – столиця руського племені уличів. До зруйнування Катериною ІІ Запорізької Січі виникало і зникало більше десятка міст, фортець, слобід, зимівників, хуторів і навіть монастир-фортеця. Самар, Кам’янка, Таромське, Половиця, Обухівка, Кодак, Монастирськ.
Більше всіх на право бути містом-прародителем Дніпропетровська, якщо брати до уваги усталені підходи безперервного існування міст, мали б претендувати Самара та Новий Кодак. В останньому проживало 5000 людей – там було розміщено царицю, коли вона приїхала у 1787 році закладати перший камінь. Потім Кодак виконував функції губернського міста, доки мали збудувати Південну Пальміру за зразком Санкт-Петербурга. Для нинішніх жителів Дніпропетровська не склалося гордитися імперськими вулицями – Російська імперія виграла війну у 1775 році у Османської імперії, запорізьке козацтво за непотрібністю було ліквідовано, а його землі увійшли до складу Азовської губернії. Столицю можна було залишати в Санкт-Петербурзі.
Старовинне місто Самара з імперської точки також мало усі можливості дати назву новому місту, оскільки ще в 1688 році Мазепа за дорученням царя Олексія поряд з містом заснував Богородицьку фортецю і посад – місто Новобогородицьк – першу російську колонію на запорізьких землях. Ці назви теж могли б стати в нагоді. Але коханець імператриці не міг назвати місто іменем, що було пов’язано з підкореними народами. Це як замість Нью-Йорка виник би Нью-Ірокез.
А далі все могло бути ще цікавіше – у 1798 імператор Павло І перейменував місто Катеринослав в Новоросійськ, проте Олександр І у 1801 році повернув місту стару назву. До відкриття покладів залізної руди і початку залізної лихоманки місто було занедбаним провінційним поселенням. З початком індустріалізації його могли назвати іменем одного з бельгійських, французьких чи німецьких підприємців, як це сталося з Юзівкою (Донецьком), заснованою уельським бізнесменом Х’юзом.
З 1918 по 1921 рік наше місто побуло Січеславом, щоправда, лише у використанні пронаціональних українських сил. Після перемоги більшовиків ми могли стати Краснодніпровськом, Ленінославом, Металістом та Краснорурськом. Проте у 1926 році в Москві вирішили назвати місто Дніпропетровськом на честь засновника НКВД та ВЧК Григорія Петровського. Зрештою, можна довго говорити про походження кореня слова «Петровський» від «Петра». Особисто я в 2005 році був прихильником встановлення на місці пам’ятника Петровському пам’ятника святому Петру з ключима від міста. Але це все – гірша з версій фіксації минулого. Зрештою, Ленін походить від імені потужної красивої ріки в Сибіру, а Сталін – від найбільш розповсюдженого міцного металу. І що з того? Вони – важке минуле, яке ми намагаємось тягнути в майбутнє. Коли в 1985 році почали випливати факти про концентраційні табори, ми досить швидко сприйняли те, що Сталін – вбивця мільйонів. Благо, наші батьки ще пам’ятали хрущовські викриття 1957 року. Але довго звучала фраза «Черт с ним, со Сталиным, но не трогайте Ленина». Мабуть, ті, хто зараз чіпляється за минуле, переживають ту ж саму травму: як же так, нас так довго навчали іншому, залиште хоч щось.
Тому вчорашнє перейменування Дніпропетровська в Дніпро стало об’єктивною необхідністю. Хоча і визнаю: прихильники перейменування міста в Дніпро, і я в їх числі, все одно працюють з минулим. Можна було б працювати з майбутнім. Але ми його поки що втратили. Де ті люди в Дніпрі, які хочуть майбутнього? Вони фізично або і ментально виїхали з міста, і тому їм все одно?
Чому ми в нові часи не розвинули космічну галузь настільки, щоб місто було всесвітньовідомим ракето- і супутникобудівником, як Тулуза у Франції Тоді б ми виплачували пенсіонерам не по 1000 грн, а по 1000 доларів, можливо б, захотіли перейменувати Дніпропетровськ, наприклад в Космо-сіті. І противники не запускали б міфів про те, що в такі тяжкі матеріально часи ідеологія не на часі. Сперечались би не аргументами «прибрати чи залишити «петровськ», а, наприклад, за те, щоб назвати місто Янгель-сіті. Натомість, апологети «Космо-сіті» говорили б, що корінь «Космос» дає галактичне відчуття і також показує наш космополітизм, а от Янгель-сіті – це просто увіковічування одного геніального конструктора.
Для цього треба було б зробити економічний прорив, успіх. Тоді б ми розуміли, що розмір назви не має значення, а різниця лише в тому, наскільки слово, яке ми чуємо по кілька разів на день, кодує нас майбутнім, а не минулим.
