Шановні виборці!
Життя – це постійні випробування і виклики. Місяць тому я прийняв цей виклик, ставши кандидатом у депутати до Верховної Ради по Індустріальному і Самарському районах.
Маючи великий досвід управління виробничим бізнесом з сотнями працюючих і майже 10 років роботи в якості державного управлінця та консультанта з питань стратегічного розвитку на рівні країни; втілюючи в останні три роки конкретні проекти розвитку в якості директора «Агентства розвитку Дніпра», я хочу і можу реально втілити напрацьоване для блага наших містян.
Я провів два тижні в активній особистій агітації в мікрорайонах 24 округу, поспілкувавшись з сотнями дніпрян – жителів Лівобережного, Придніпровська, Шевченко, Березинській вулиці. Я розповідав про проекти, що вже втілюються – Індустріального парку на Слобожанському проспекті, Історико-туристичних парків Самар-Дніпро і Огрін, Канатного метро. Я також пояснював, яким чином планую зробити віадуки на Ніжньодіпровському вузлі і вирішити транспортну проблему з переїздом на жилмасиві Північний, енергомодернізації будинків на Лівобережному – 3 та великих автобусів замість маршруток, які б ходили регулярно.
Я пояснював як може бути створено 100 тисяч робочих місць у місті Дніпро, як за рахунок цього збільшиться вдвічі міський бюджет, за рахунок чого і будуть фінансуватися амбіційні міські проекти. Я розповідав, як будуть залучені інвестори з сотнями мільйонів доларів інвестицій і фінансові кошти європейських фондів подібно до того, як це робила Польща в 1990-ті роки. Мені було важливо щоденно бачитися з розумними і зацікавленими жителями мого міста. Але я зрозумів, що люди стали дуже зневіреними і багато з них – дуже бідними, і вони, за невеликим виключенням, не потребують реалістичних пояснень того, як все станеться протягом 5 років. Люди під впливом сучасних методів пропаганди потребують дива і дуже негативно ставляться до спроб показати практичні засоби досягнення справжніх змін у їхньому житті. Побачивши і відчувши конкурентів від різних, в тому числі і рейтингових партій, я зрозумів, що не смисли перемагають на цих виборах, що не програми змагаються між собою, що не могутні, позитивні зміни на рівні країни цікавлять виборця!
Рівень програм конкурентів, з точки зору створення робочих місць і за рахунок цього покращення життєвого комфорту людей, близький до нуля. Мої співвітчизники-виборці, втягнуті в цей емоційний коловорот, розуміють роль депутата Верховної Ради, як головного «завгоспа» на своєму мікрорайоні. А кандидати підіграють цьому і навіть ставлять на цьому акценти. Встановити лавочку, закрити люк, залатати дорогу – ось за що купують нас як і раніше. Але більше зло – очікувань від тих партій, які не мають програм і не збираються озвучувати яким чином вони будуть втілювати обіцяне. Очікування дива в котрий раз не справдяться. І я хочу бути серед тих, хто говорить правду , а не розтопив серця виборців емоціями і запаморочив голову зомбуванням.
На моєму 24-му виборчому окрузі 14 мажоритарних кандидата, і стартові позиції кожної людини по особистому рейтингу були схожі. Ми були однаково невпізнаваними і це, на мою думку, був чесний старт, чесна боротьба наших програм і нашого досвіду! Тут можна було перемагати.
Однак вимушений констатувати, що перемагають олігархічні «грошові мішки» та такі ж самі олігархічні «партійні рейтинги». Під час кампанії я зрозумів, що «договорняки», ще до старту виборної кампанії між старими і новими політиками (як вони себе позиціонують) на найвищому рівні протягують у парламент «потрібних» людей.
Ще одне важливе. Я переконаний, що добробут кожного з нас може бути досягнутий в цілісній країні. Але те, що сьогодні закладено в голови співгромадян під гаслами миру каналами Медведчука-Рабіновича – це військова і політична капітуляція, які будуть проголосовані більшістю наступного парламенту, призведе насправді до війни і втрати управління економічними процесами. В цій ситуації країні потрібні будуть не конструктивні стратегії зростання, а мінімальні інструменти виживання і війни усіх проти всіх. Я не хочу бути серед числа могильщиків України.
Тому зваживши ці два головних аргументи – перше – неготовність суспільства сприймати людей розвитку, а не людей, які руйнують, і друге – насування війни, ми разом з моєю командою вирішили не продовжувати цю виборчу кампанію.
Всім хто допомагав, вірив у мене, бажав успіху і підтримував в період цієї кампанії, хочу щиро подякувати. Я продовжую працювати в Агентстві розвитку Дніпра, щоденно втілюючи те що пропонував виборцям зробити швидше і потужніше. Дякую Вам!
З повагою, ваш Володимир Панченко.
Переглянути відео:
