Україна дозріла до того, що стратегії розробляються не тільки у великих містах, але і у невеличких ОТГ, селах і селищах. Звичайно, що столиця, як найбільше і найбагатше місто країни, яке до того ж претендує на статус європейськості, має існуючу стратегію, затверджену нині діючою владою. Також з’являються, особливо в період виборів, нові продукти, що носять назву «стратегія», але не є такою, це переважно піар-платформи у вигляді набору гасел. Інший вид пропозицій – це концепції, які містять загальні стратегічні блоки, або включають також більш чи менш детальні секторальні елементи.
Усі документи їх автори намагаються доповнити сучасними, модними термінами і інтелектуальними продуктами. Одним з таких є концепція «розумного міста» («смарт-сіті», smart city).
Крім муніципального законодавства та планування міського землекористування, контролю над забудовою та контролю власності, стратегія міста, доповнена «смарт-сіті», має відображати передові погляди бізнесу та державних менеджерів на сприяння комфорту і добробуту та демократичному управлінню. В Україні, завдячуючи високому розвитку ІТ-співтовариства, розвинувся переважно техно-підхід, орієнтований на використання в управлінні містом нових технологій та інфраструктурних рішень. Приєднання «людиноцентричного» підходу, який робить акцент на соціальному та людському капіталі (творчість, креативність, доступність освіти) та інституційного (управління і застосування різних політики) дає в результаті так званий «інтегрований підхід».
Для того, аби місто відповідало «смарт»-концепції, необхідно, щоб були включені усі елементи: 1) містобудування; 2) міська інфраструктура; 3) стійкість; 4) мобільність; 5) громадська безпека; 6) охорона здоров’я; 7) державна політика.
Для громадян відомими є смарт-інструменти (це в основному технічні засоби). Для управління містом вже використовуються датчики, сенсори (для передачі даних про використання електроенергії, тепла та інші), відеокамери (для громадської безпеки, фотографії із супутників), «дистанційне зондування землі» (для прогнозування погоди, складання карт шкідливих викидів, руху транспорту). Використовуються також мобільні телефони громадян – для забезпечення безпеки чи аналізу трафіку.
Нові технології сприяють більш ефективному плануванню та залученню жителів у розвиток міста, стають популярними «ситуаційні кімнати» – великі зали, насичені не тільки моніторами для кожного з учасників команди, але і підключення до потужного «міського ІТ мозку», що містить усі необхідні дані онлайн. Це колись було найвищою технологією, що використовувалися найінноваційнішими регіонами розвинутих країн Заходу. В такі зали збираються усі, хто задіяні у подоланні наслідків природних катаклізмів, техногенних катастроф, наслідків тероризму і пошуку злочинців – міська влада, МНС, поліція, медики. Завдяки зростаючому і все більш систематизованому потоку даних для управління міськими структурами стає можливою координація діяльності великих територіальних одиниць.
В ідеалі, зрештою, всі елементи Розумного Міста (наше смарт-сіті), які взаємодіють між собою створюють фізично інтернетний майданчик, цифрову платформу, яка об’єднує в екосистему розумні пристрої, де люди, речі, документи, машини-роботи, техніка можуть безпосередньо взаємодіяти між собою, базуючись на принципі «замовлення-ресурс» і надаючи найкраще можливе рішення. Ці рішення вже можуть прийматися не людським розумом, а Штучним Інтелектом, адже навіть найрозумніші міські управлінці нездатні конкурувати у прийнятті рішень з комп’ютерами, а аналітики – переробляти такі обсяги даних.
Як зазначив кандидат на посаду мера Києва Олексій Кучеренко, «смарт-сіті» в Києві є більшою мірою фікцією. Система Е-квитка (електронного квитка), на яку витратили 1 мільярд гривень з місцевого бюджету і запустили її далеко не з першого разу, нині дає збої. Люди можуть годинами стояти в чергах на всіх станціях метро. «Смарт-сіті» в тому вигляді, в якому ця система реалізована в Києві, не завжди дозволяє дистанційно знімати показники з лічильників. Для обліку досі потрібно вистоювати черги, або ж все вирішувати довгими телефонними перемовинами. Мало того, якщо говорити про комунальне підприємство «Київтеплоенерго», то там навіть не зацікавлені в розвитку автоматичного обліку, як використання енергії, так і її оплати. Значно краще для муніципального монополіста «розкидати» усереднені, але завищені в кілька разів, витрати на всіх споживачів по квадратним метрам.
Більш оптимістично оцінює роботу «Смарт-сіті» діючий мер Віталій Кличко, на планшеті якого вже сьогодні міститься інформація про всі ключові показники зі стратегічних сфер міста і стан виконання поставлених ним завдань та доручень. За допомогою GPS-трекерів та бортових комп’ютерів, встановлених у автомобілях комунальної техніки, контролюється їхня робота, під онлайн-контролем сьогодні – понад 2000 одиниць громадського транспорту та технологічних машин. Для справедливості потрібно зазначити, що саме Київрада затвердила Концепцію «Кyiv Smart City 2020», не дивлячись на нищівні висновки Київської держадміністрації. При розгляді питання депутати не врахували того, що спеціалісти назвали документ безструктурним і таким, який неможливо реалізувати, а Концепція не є комплексним продуктом. «Кyiv Smart City 2020» передбачає встановлення світлофорних об’єктів, камер з розпізнаванням обличь в метро і на вулицях, дообладнання системами відео-нагляду соціальної і освітньої сфери, датчики повітря і збільшення обсягу пам’яті єдиного DATA-центру. Але комплексні системи – розумне управління, розумна енергетика, розумний будинок, розумна мобільність, розумна інфраструктура, розумне зовнішнє середовище, розумні громади і розумна охорона здоров’я, об’єднані в одну систему, ще далеко попереду.
Естафету «Самопомочі», яка в 2015 році отримала 22 мандати в Київраду і просувала концепцію «смарт» на базі львівського досвіду, а в 2020 році зійшла з дистанції, намагаються перехопити партії «Голос» (яка за останніми рейтингами перебуває на межі проходження), і в партії «За майбутнє» (однозначно не проходить в Київраду). В ці партії увійшли деякі з «самопомічниківців», зокрема яскравий бізнесмен Гусовський.
В «Голосі» пропонують створити Культурні Центри, які будуть об’єднувати функції бібліотеки, будинки культури, центру інформаційних технологій. Це у віддаленій перспективі передбачає використання смарт-технологій.
Засновник консалтингової компанії TAPP-Smart City Strategy Том ван Арман критично оцінює стан реалізації процесу смартизації Києва, за недостатню інклюзивність та відкритість. А віце-президент зі стратегії GlobalLogic Андрій Яворський зазначає, що розумне місто – це не лише моніторинг, а, перш за все, нові процеси управління містом: прийняття рішень в місті на основі даних, одержуваних в реальному часі; розумне управління трафіком; спілкування між жителями міста і міською адміністрацією в цифровому вигляді; розумне управління природними ресурсами; контроль за забрудненням навколишнього середовища; створення безпечних співтовариств, безпечних районів; вільний і рівний доступ до цифрової інфраструктури міста, який дозволяє людям бути більш економічно активними.
Від себе додам критики абсолютно з іншого боку: справа в тому, що слово «смарт» використовується не тільки у «прошивці» всього простору міста для забезпечення комфорту і безпеки, але й у такому понятті, як «смарт-спеціалізація». Смарт-спеціалізація є обов’язковою умовою планування регіонального розвитку. Це не те ж саме, що смарт-сіті . Це – пріоритети розвитку, інноваційні сектори, які обрано на базі досвіду і сильних сторін регіону. Успішність смарт-спеціалізації, в першу чергу, залежить від того, чи вдасться владі зібрати сильних представників бізнесу та наукової сфери для того, щоб вони спільно знайшли інноваційну нішу. А об’єднана зі смарт-сіті, смарт-спеціалізація призводить до прискореного, проте збалансованого, людиноцентричного розвитку.
