У ніч на середу, 30 вересня, 24:00 (по Кливленду, штат Огайо), 4:00 за київським часом, президент США республіканець Дональд Трамп і кандидат у президенти від Демократичної партії Джо Байден провели перші дебати. Ведучим дебатів, яку вже охрестили як «90-хвилинна словесна війна кандидатів», став журналіст Fox News Кріс Уоллес.
Як я описував у попередньому своєму пості «Диджитал популізм, як шлях до перемоги», згадуючи дебати чотирирічної давності, сьогодні мені здається, що Байден переграв Трампа. Звичайно, не в суху. Тут питання не в диджитал-популізмі, хоча впевнений, цифрова допомога у групи радників була, але дуже багато було роботи з підготовкою до надважливої події. Але злий жарт із Трампом зіграла впевненість у кількох постулатах, які працюють на довгій дистанції, але абсолютно не підходять у короткому форматі дебатів. Думаю, що і команда навіювала і сам Трамп самонавіювався впевненістю у тому, що Байден не спікер, не оратор, боїться публіки, виступів перед великими аудиторіями Це перша і, можливо, головна помилка Трампа і його команди у проведенні дебатів. Байден виявився дуже сильним спікером конкретно під цей формат. Він хоч і не збив в перші 5 хвилин Трампа в нокаут, як це зробив Зеленський із Порошенком під час наших минулорічних дебатів. Але він відразу примусив чинного президента грати на своєму полі.
Основні три меседжі Трампа по відношенню до Байдена, які вважаються негативом і по ним відповідно потрібно бити: по-перше, він лівий ідеологічно і це погано. Апеляція до консервативної частини американських виборців, звичайно, вірна. Але не на дебатах. Байден зіграв у протилежну гру. Замість того, щоб виправдовуватись, намагатися зайти на консервативне поле у цьому питанні, він взагалі вибудував дебати на тому, що відразу погодився, що він лівий. І відповідно усі звинувачення, згадки про «радикального лівого» Сандерса, як його називають і республіканці, і демократи, про лівих радикалів у протестах BLM («Чорні життя мають значення»), які були заготовлені командою Трампа – були слабкими, якщо не сказати провалились. Критичні стріли демократів чомусь саме на дебатах втратили об’єкт, ціль.
Друге, в чому завжди звинувачували Байдена – він, і демократи в цілому, не займаються економікою. Ведучий дебатів Кріс Уоллес, мені здається, підігравав Байдену. Не знаю, хто обирав питання, пояснили, що Кріс Уоллес самостійно. Не знаю – можливо. Але ведучий протягом 20 хвилин тримав Трампа в обороні, а Байден спокійно нападав. Це третій промах Трампа – він очікував захисної позиції Байдена, який, як я вже підмітив, не захотів грати захисну позицію і взагалі побудував свої короткі спічі на лівих лозунгах, не приховуючи цього. Це стосувалося будь-чого, окрім економіки. Про економіку окремо.
Особливо дошкульно ліві ідеї звучали, коли Байден звинувачував Трампа у відмінні системи охорони здоров’я Obamacare. Це масштабна, дуже витратна програма, яку дійсно американцям необхідно було змінити, тому, що попри те, що вона начебто дає можливість отримати доступ до охорони здоров’я більшій кількості американців (в ідеалі усім, бо ми знаємо що більше 10% американців навіть не мають медичних страховок, і тому вони взагалі позбавлені можливості отримати медичну допомогу, оскільки в Америці вона дуже дорога і тому недоступна бідним шарам населення без страхування). Позитивом відміни цієї системи охорони здоров’я республіканцями стало і те, що медичні послуги почали знижуватись в ціні, особливо це було видно по ціні ліків. Трамп намагався це якимось чином представити під час дебатів, як свою перемогу. У нього, дійсно, дуже багато перемог, але коли ідуть дебати – це дуже специфічний спосіб дискусії. Неважливо конкретно в цей момент істина. Важливий імідж, який можна за кілька секунд передати глядачу. Неважливо, як ти тренувався, чого досяг раніше – важливо, як ти пробіг цей спринт.
Отже, дискусію по Obamacare програно, тому що Байден відразу починає з лівої, соціалістичної риторики. Зіграно прекрасно, якщо говорити з точки зору подачі і акторської майстерності. Звичайно, в штабі Трампа були підозри, що Байден буде використовувати заспокійливі медичні препарати, вони навіть пропонували пройти тест на наркотики перед дебатами. Байден був прекрасний, як актор. Він не підвищував голос, він грав бідну овечку, асоціюючи себе зі слабким, який викликає співчуття, граючи просту людину, яка стоїть перед ненажерливим багатієм. Але ж його слабкість була мішенню критики, включаючи його тяжку по слухам хворобу! Він практично не перебивав Трампа чи ведучого, спокійно про все говорив, і в цьому спокійному тоні відбулася подачі його лівих пропозицій. Наприклад, просто сказав, що через відміну обамівської реформи прості люди не зможуть отримати доступ до медичних послуг. Трамп намагався пояснити, що треба було відмінити цю витратну реформу, а Байден казав – а як же люди? І відразу – атака – ліва риторика підсилюється, блок доповнений кількома звинуваченнями Трампа в тому, що він мільярдер. Байден грав простого шахтаря із Пенсильванії, хоча він таким не є, він і його родина зовсім не є бідними, але йому вдалося якраз під час дебатів розіграти таку сценку. Більш того – він зміг так поставити разом з ведучими запитання про податки, що навіть економічна частина, в якій Трамп надзвичайно сильний, не зіграла достатньо, щоб переламати хід батлу.
Я ніколи не очікував того, що Трамп програє економічний блок, але він зумів програти, тому що його дуже сильно розсмикали першими трьома блоками, де був і коронавірус (ну, «против лома нет приема»), він був дуже заведений, неспокійний, він виправдовувався. Якраз йому треба було вживати транквілізатори і бути спокійнішим. Але його самовпевненість його підвела. Він, дійсно, прекрасний оратор, і може грати не по підготовленим текстам, а спонтанно. Але півтори години на дебатах йому треба було грати повністю «по нотам», це було можливо, тому що там були заздалегідь розписані блоки, їх тривалість до секунди, всього дві хвилини на відповідь. Це серйозний виклик, це не промова на годину, де ти можеш розігріватися півгодини, ще півгодини розкриватися, а потім, зрештою, зробити завершальні ремарки, які фіналізують твій прекрасний спіч. Ні, дебати – це не пристрасність, а гра у емоцію, всього дві хвилини на відповіді, 30 секунд реакції на тези опонента. Це абсолютно інший формат. Таким чином, Трамп виглядав таким собі мільярдером, яких малювали більшовики на своїх агітках, він поводив себе агресивно. А Байден грав може не шахтаря, то, як мінімум, спокійного університетського викладача.
І ще він використав прийом з «боїв без правил». Раніше у агітації його весь час використовував Трамп. У перші хвилини дебатів Байден виклав меседж «він брехун» і потім повторював його постійно. А Трамп навзаєм навіть не зміг так чітко сформулювати, він знову захищався, хоча перед дебатами розкручувалося те, що він за українську корупцію порве Байдена з його сином на шматки за хвилину! Це фантастично, як команда Трампа не підготувала наступальної риторики в перші секунди! І вона також не побачила, що Байден неодноразово у своїх виступах вже використовував інший заборонений прийом, який гидливо принижував опонента. Він говорив про Трампа у третій особі – так, наче його немає, і свою завчену фразу він спрямовував до публіки по ту сторону екрана, до телеглядачів.
Байден витягнув Трампа на не притаманну йому територію, як Зеленський витягнув Порошенка на стадіон, там, де Зеленський, як артист, мав значно більше переваг, внутрішній комфорт шоумена. «Завдячуючи» коронавірусу в залі дебатів було тільки 80 спеціально відібраних слухачів, які не мали права здійснювати ні схвальні, ні негативні вигуки, всі повинні були мовчати. Мертва аудиторія для артиста – дуже сильне випробування і артист в особі Трампа це випробування не витримав.
Переходячи до економічного боку – найсильніший він у Трампа. Мав би бути. Дві хвилини президент говорив про помилку опонента замість того, щоб говорити завчений текст незалежно від тез опонента. А Трамп реагував, і відповідно програвав, тому що за дві хвилини неможливо відреагувати, треба тільки говорити свій текст. Що вийшло в результаті? Байден знову взяв риторику Трампа, яку він використовував і до виборів, і під час виборів 16 року і всю свою каденцію! Байден показав, що це він творець «Купуй Американське»! А Трамп просто-напросто глобаліст, який опікується тільки великими акулами бізнесу і фондовим ринком. Тобто Байдену вкотре вдалося перевернути з ніг на голову (і з голови на ноги там, де треба) свої позиції і позиції опонента. Фантастично.
Взагалі-то на сьогодні вважається, що демократи є представниками фінансового сектора, вони виступають за безмежне зростання накачки фінансових ринків, скільки коштів туди не було б залито. Якщо адміністрація Трампа проголошує необхідність двох трильйонів вливань в економіку через Федеральну Резервну Систему, то заяви демократів – 6 трильйонів. Хто більше? А Байден під час дебатів виглядав просто таки махровим промисловцем з Детройта чи Буффало. Більше того, йому вдалось звинуватити Трампа в тому, в чому Трамп весь час звинувачував демократів – в тому, що було закрито багато виробництв з його вини! А враховуючи, що якраз перед економічним блоком президенту було задане дуже важливе питання – чому Трамп за 2017 рік заплатив всього-на-всього 750 доларів податку на прибуток? Це, насправді, пов’язано з відшкодуванням. Звичайно, у Трампа це велика корпорація, а всі великі компанії користуються пільгами, які надають надає уряд. У Трампа, як у девелопера, який будує будівлі, а не розробляє технології, незважаючи на те, що його компанії успішні, вони не отримують таких дотацій, які отримує, наприклад Ілон Маск (багатомільйонні дотації). Він не отримує такі bailout (допомогу), яку отримують від уряду автомобільні корпорації, щоб не довести їх до банкрутства. Він просто-напросто платить стільки податків, скільки дозволяє податковий закон. Я не захищаю в даному випадку Трампа і не виступаю з критикою його податкової політики, як корпорації, я просто говорю, що це американська практика – корпорації і національні чемпіонати в Америці дуже цінуються. Але в цей момент двохвилинних перепалок, коли мільярдера порівнюють по сплаті податку (750 доларів, які заплатила корпорація Трампа), з податком, який заплатила вчителька, людина простої професії (там сума в 10 разів більша), це виглядає дуже випукло і вбивчо. Доповнене риторикою про те, що Трамп – лібертаріанець, який підтримує відхід уряду від управління економікою (хоча за час Трампа втручання уряду набуло дуже великих масштабів), при цьому під час дебатів Байдену вдалося «продати» саме цю ідею.
Трамп увесь час намагався перебити, грав, якби начебто на випередження, а насправді не зміг показати критичність ситуації в Сієтлі, Портленді (дискомфорт для жителів через кримінальну обстановку, що виникла через відсутність поліції). Він не зміг показати страждання поліцейських, не зміг показати підтримку населенням. Він казав «Закон і Порядок». Населення, дійсно, підтримує «Закон і Порядок», особливо там, де його вже немає, вони підтримують сильну руку. Але це республіканські виборці. А ліві виборці хочуть свободи. І Байден, як кіт Леопольд, потупивши очі, казав «давайте жити дружно». А в цей час фонд Байдена підтримує зіткнення активістів з поліцією. І виглядало, що не соціаліст Байден веде до хаосу і криміналу в США, а хардлайнер Трамп, який проти Свободи. Трампу треба було заходити на поле виборців Байдена, тому його штаб підготував наступальну тактику. Ну і ,мені здається, промахнулися. Трамп замість того, щоб відвоювати частину у Байдена, програв частину свого електорату.
Отже, на мою думку, дебати Трампом програні. Хоча вони повинні були бути виграні, це Трампу важливо дня перемоги, але вони програні, і програш полягає в тому, що відбулася підготовка підсвідомості виборця, оскільки засоби масової інформації належать переважно демократам або підтримують їх, у самого Трампа і республіканців дуже малою засобів масової інформації. Але найсуттєвішим була підготовка похвилинного батлу командою Байдена…
…Я хотів би знову нагадати про українські місцеві вибори. Будь які аналогії не працюють, тим більше, що кандидати у Києві, наприклад, відрізняються за своїми характеристиками від того, що відбувалося у США. Але методика! Я ще раніше висловив гіпотезу про те, що будуть робити кандидати безпосередньо перед виходом у другий тур і після нього.
Батл між чинним мером Віталієм Кличком і кандидатом від Батьківщини Олексієм Кучеренком. Чи виграє кожен з кандидатів, стоячи на своїй сильній позиції? Не факт, якщо опонент застосує нищівну методику короткострокового штурму. Кучеренко, маючи фактуру, слабшу від двометрового боксера, не повинен намагатися зіграти сильного. Подібно до лівого (соціаліста) Байдена, який «за народ» і «з народу», при зрості 1,83 (у Трампа 1,9) без намагання згорбитися і бути меншим, лише за рахунок інтонацій голосу, міміки грав слабкого, витягуючи за принципом айкідо сильного і самовпевненого Трампа на слизьке поле і тут же контратакуючи його. Ліва риторика може сильно допомогти кандидату в мери, коли він віч-на-віч грає проти чинного керівника, адже діюча влада в очах виборців у всьому винна. І потрібне пониження, з візуалізацією, опонента. Говорити в третій особі, звертатися до публіки. Свого часу також гарний прийом використав Михайло Бродський під час дебатів з Олександром Морозом, на які останній не з’явився. Бродський поставив іграшку Діда Мороза на столі і перед камерами дискутував з ним. Тоді було ще далеко до диджитал популізму, але з візуалізацією і креативом у Бродського було завжди добре.
Віталію Кличку треба остерігатися агресивності. Ніхто не сумнівається в тому, що він може кулаком коня вбити, тому доповнення цього образу агресивною риторикою по відношенню до Олексія Кучеренка миттєво викличе реакцію співчуття у виборців. А це – додатковий мінус до рейтингу Кличка. Використати завчені фрази, дуже короткі і беззаперечні, бо переплюнути господарника Кучеренка не вдасться. Але якщо команда колишнього міністра ЖКГ дозволятиме своєму кандидату «грати на слух», тобто розумно і розлого пояснювати свою позицію, це зіграє на користь Кличка.
