Про речі не просто некомфортні, а нестерпні: непрацюючі ліфти: як подолати проблему?
Коли ми говоримо, що інфраструктура міського життя повинна створювати комфорт для жителів міста, то нам часто на думку спадають захаращені неправильно припаркованими автомобілями тротуари і пішохідні переходи, недостатня кількість зелених зон біля нашого житла, тісні маршрутки та переповнене метро.
Автомобілі зрештою можна обійти, для того щоб відчути природу, можна поїхати в парк чи в ліс, а для того щоб дістатися на роботу, можна вийти на годину раніше, щоб не відчувати себе в автобусі оселедцем у банці. Навіть відсутність гарячої води можна подолати шляхом менш комфортного її підігрівання у чайнику, а при холодних батареях можна спробувати включати електронагрівачі. Все це неприємно, але може бути хоча б частково виправлене…
Однак є речі, які не просто некомфортні, а нестерпні, вірніше вони відносяться до розряду перешкод, які людина ні в який спосіб не може подолати сама. До таких відносяться непрацюючі ліфти. Літні люди, вагітні та мами з колясками не можуть вийти з дому. Лікарі «швидкої» відмовляються добиратися на верхні поверхи. Через непрацюючі ліфти люди з ДЦП не можуть вийти на вулицю.
За інформацією Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрегіон), на початок 2020 року в Україні встановлено 86 194 ліфта. Число ліфтів з терміном експлуатації 25 і більше років становить 55 365 (64% від усього ліфтового парку). Найбільше число таких ліфтів є в Луганській (98%), Херсонській (95%) і Кіровоградській (88%) областях. У столиці ситуація краща, але все відносно – таких ліфтів – майже половина (46%). Необхідно розуміти, що 25 років – це насправді – граничний термін експлуатації ліфта, після якого потрібна його заміна. Звичайно, у нас постійно продовжується термін експлуатації, за рахунок як ремонту, так і паперових маніпуляцій. Чого вартують 90% зношених залізничних вагонів, які були зношеними повністю вже 10 років тому, але з того часу вони їздять по рейкам, неначе хтось їх оновив. Чи така ситуація з ліфтами, потрібно досліджувати, але кількість непрацюючих (постійно відключених) ліфтів становить 1 256 одиниць. Це начебто «всього» 1,5% від загального числа. Але давайте додамо сюди те, що 6 447 ліфтів потребують заміни, а ще 5 844 – модернізації. Таким чином 13 547 ліфтів визнано аварійними і про них говорять, що потрібно міняти. Від реальної цифри заміни – 55 365 це дуже далеко.
Якою ж є ситуація в Києві? Всього в житлових будинках експлуатується 22 659 ліфтів, з яких потребують заміни або модернізації понад 10 тисяч ліфтів, бо термін експлуатації їх перевищує 20 років. Так вважає директор департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА Дмитро Науменко. В середньому, за оцінками Мінрегіону, один ліфт коштує близько 400 тис грн. Відповідно для Києва потрібно витратити для реального вирішення проблеми близько 4 млрд грн. Якщо здійснити цю заміну протягом 5 років, то для цього потрібно витрачати близько 800 млн грн.
Чи відповідає цим показникам діяльність міської влади? За словами мера міста Віталія Кличка, в 2017 році було виділено 90 млн грн, в 2018 – 126 млн грн, в 2019 – 370 млн грн. Отже столиця рухається повільно, але у правильному напрямку.
Конкуренти чинного мера критикують міську владу, пропонуючи свої рецепти не тільки фінансового характеру. Колишній міністр міністерства житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко говорив ще в 2017 році про наявність «відкатів» при обслуговуванні ліфтів, тому він вважає, що за ту ж саму суму можна безпечно експлуатувати в два рази більшу кількість ліфтів, продовжуючи їх експлуатацію. Для зменшення неправомірних витрат Олексій Кучеренко пропонує провести масштабні аудити витрат бюджету міста Києва. Також хибними він називає спроби центрального уряду відміняти усі перевірки, в тому числі скорочуючи можливості перевірок безпеки.
В інших містах вирішення проблеми йде не за сценарієм повної заміни, а капітальних ремонтів. Це усуває саму головну проблему – неможливість для жителів верхніх поверхів виходити з дому, особливо літніх та містян з дітьми. Міський голова Дніпра Борис Філатов ще у 2018 році розпочав масштабний ремонт ліфтів, який перетворили в пріоритетну програму. У будинках комунальної власності налічується 2237 ліфтів, і в цілому по місту Дніпру більше 4 тис підйомників. 3 роки тому не функціонувало 450 ліфтів, а вже на сьогодні залишилось лише 7 ліфтів, які вже будуть відремонтовані протягом кількох місяців.
В 2020 году на капітальні ремонти та повну заміну ліфтів виділено 24,8 млн грн з бюджету міста Дніпра. Також протягом року планується провести поточні ремонти в 166 житлових будівлях, на що буде витрачено 30 млн грн. Всього в Дніпрі за 2016-2019 роки капітально відремонтовано 582 ліфти, проведено поточний ремонт 985.
Однією з серйозних проблем, з якою неодноразово стикалися міська влада і мешканці будинків – це крадіжка механізмів пасажирських ліфтів. Мисливці за металом не шкодували дороге устаткування, виводячи ліфт з ладу: котушки і троси вони збували в пунктах прийому металу. У зв’язку з цим Борис Філатов почав жорстку боротьбу з нелегальними прийомними пунктами. До рішучих дій підключили і правоохоронців. В кінцевому рахунку, роботу таких пунктів прикрили, і тому з 2019 року кількість крадіжок з ліфтів знизилося майже в 10 разів. Таким чином вдалося суттєво зменшити ризики зупинки ліфтів – елементів критичної інфраструктури.
Проблема з розкраданням ліфтів існує і в Києві, і з нею за прикладом Дніпра почали боротися, залучаючи поліцію, але і підсилюючи рівень боротьби сигналізацією, що встановлюється на ліфтах, на яку виділяються додаткові кошти з бюджету.
… До речі, за псування ліфтів у Кримінальному кодексі існує стаття про навмисне пошкодження об’єктів ЖКГ. Якщо збитки від пошкодження перевищили 5100 гривень, за це доведеться або заплатити штраф від 1700 до 4250 гривень, або піти на виправні роботи, або сісти у в’язницю на строк до трьох років. А за повторне псування об’єктів ЖКГ можна буде провести у тюрмі від 3 до 8 років. Якщо ж завдано збитків на 17 тисяч і вище, якщо внаслідок таких дій загине людина, злочинцю «світить» від 5 до 12 років ув’язнення.
