Двоє «нових руських» їдуть по Америці на машині, їх на перехресті спиняє чоловік: «I’ve met with an accident. Could you get me to the hospital?» (Я потрапив в аварію. Чи не могли б ви довезти мене до лікарні?). «Що він каже?» – питає один іншого. «А чорт його знає», – відповідає той. – «Поїхали».
Вони їдуть далі, і перший говорить другому: «От нам весь час казали: вивчайте англійську, вивчайте англійську… І сильно вона йому допомогла, та англійська?»
(анекдот)
Коли говорять про двомовність в Україні, частіше за все пропонують зробити державними мовами українську і російську, або, в залежності від регіону, зробити десь офіційною мовою українську, а десь – російську. Але тоді заради справедливості виникають питання щодо татарської, румунської, угорської мов, а також частково білоруської. Ці мови теж мають право звучати на територіях, де населення розмовляє ними. Однак це прямий шлях навіть не до федералізму, а до сепаратизму. Різниця між першим і другим в тому, що федералізм – це форма організації держави, яка передбачає комфортне спільне проживання на її території різних народів. А от сепаратизм – це прагнення етносу до відокремлення (від англійського separate – відділяти). Часто наступним кроком є створення окремої держави або приєднання до іншої. Як це не парадоксально, в України у нинішніх умовах сепаратизм пов’язаний не з активністю національних груп. Опитування показують, що попри часом відверту ненависть до усього українського певної частини населення окремих територій, для них не йдеться про прагнення від’єднання від України і приєднання, наприклад, до Росії. Так, це не є метою російськомовного населення Криму. Та і геополітична поведінка нашої північної сусідки також свідчить про те, що її цікавить не приєднання окремих українських анклавів – це шлях до глобальної дестабілізації, яка Росію не влаштовує, – необхідна мирна інтеграція України до великої імперії загальним цілим, на правах Малоросії. Чи влаштовує це незалежну Україну, окреме питання, але ми сьогодні про сепаратизм і двомовність. Інший же геополітичний гравець – Румунія – незважаючи на меншу, ніж у Росіі, потужність, може створювати значно більші сепаратистські проблеми. Ідеологи цих процесів хочуть не створення якоїсь Румунської України, а цілком свідомо ведуть до формування території на Буковині, яка б приєдналося до Румунії. На відміну від позиції Росії, котра, як правило використовувала скандальних політиків – Затуліна, Жириновського чи Лужкова для озвучування сепаратистських заяв, Румунія промовляє з офіційних трибун. Ця країна свого часу визнала кордони України, перш за все тому, що інакше вона не могла б вступити до НАТО, однак в 2008 році президент Румунії Траян Бесеку говорив про можливість дивного територіального обміну: за визнання права України на Придністров’я остання повинна віддати Південну Бесарабію і Північну Буковину.
На компанію «Skype» було витрачено кілька мільйонів доларів, а продано корпорації «eBay» за $2,6 млрд.
В січні 2010 року голова партії «Велика Румунія» Корнелій Тудор заявив, що території, які входили до складу Румунії з 1918 по 1940 рік, були незаконно відібрані, але все може змінитися, враховуючи тимчасовий характер існування України в нинішніх кордонах. Аналогічну позицію – про штучність єдності України і бажаний поділ її на три частини висловив член Сенату Румунії Мірча Друк. Таким чином уведення на вищезгаданих територіях румунської як другої офіційної мови, хоч і є паритетним у випадку введення російської як другої офіційної мови десь на східних територіях, інтенсифікуватиме процеси дезінтеграції України. Проблеми з сепаратистами на Закарпатті не мають такого гострого характеру, але їхнє підсилення через ігри з угорською мовою є очевидним.
В якості аргументу на користь необхідності введення російської мови як другої державної крім того, що українська мова є нерідною для населення певних територій, наводиться можливість використовувати спільний економічний простір як базу для влаштування на роботу великої кількості українців. Давайте розглянемо, наскільки російськомовність освіти і державної служби розширює горизонти працевлаштування і яким може бути її характер. Росія являє собою країну з 140-мільйонним населенням. У порівнянні з Європою та Північною Америкою, куди поки що від’їжджають наші кваліфіковані і некваліфіковані працівники, це складає п’яту частину. Але найбільш бажаними наші люди є за Уралом, який не дуже приваблює і самих росіян. Вони мігрують звідти до центральних регіонів Росії, що є внутрішньою проблемою цієї країни. Населення зауральської Росії складає приблизно 35 млн людей, що живуть часом в досить суворих природних умовах в основному вздовж Транссибірської магістралі. Зараз багато говорять про потужну експансію китайського населення в цьому регіоні і наступне мовне і культурне поглинання російськомовного населення. Таким чином, для українських висококваліфікованих гастарбайтерів перебування в Сибіру є очевидно тимчасовим. Потім треба буде рухатись кудись далі.
Але російськомовний простір – це не тільки Росія, переконує дехто. До російськомовних країн поки що відносять Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Азербайджан. Але російськомовність цих країн перебуває під великим питанням, особливо якщо розглядати цю тему в перспективі. Насправді з часом скрізь буде потрібною англомовність. Англійська мова є світовою мовою, і на ній вже спілкуються між собою представники молодого покоління різних країн. Сучасним людям, які постійно рухаються і кожні 5 років переміщуються із країни в країну, не потрібно вивчати мови всіх тих країн, де вони можуть жити і працювати. Англійська замінює хоч і не все, але багато. Це ділова мова, нею спілкуються бізнесмени, чиновники, політики, вчені. На цій мові сьогодні існують технічні, менеджерські і політичні терміни, доступні всім. І говорити про начебто існуючу російськомовність пострадянських країн можна дуже умовно. Робити гарну кар’єру за рахунок знання тільки російської як іноземної важко навіть в самій Росії. Москва з цієї точки зору давно просунулася в напрямку, в якому розвиваються світові столиці, регіони Росії також ідуть цим шляхом – англомовність є умовою кар’єрного росту. Бізнес- і чиновницька еліта Москви навчає своїх дітей в США та Європі, а зауральського Красноярська чи Новосибірська часто відсилає нащадків в університети до Нової Зеландії і Сінгапура, до Пекіна і Харбіна. В будь-якому випадку майбутнє не бачиться успішним без перспективної професії і досконалого знання англійської мови.
Тому я пропоную зробити другою державною мовою в Україні англійську. Ця мова є офіційною не тільки в самій Англії, але і в США, Австралії, ПАР, Ірландії, Новій Зеландії, Канаді, Індії, на Кіпрі, Мальті та деяких інших державах по всьому світу. Нею розмовляють близько мільярда осіб. Англомовність у сучасному світі є не просто правилом хорошого тону — її знання є конкурентною перевагою для будь-якої людини. Індійська англійська мова є дуже перекрученим варіантом мови Шекспіра, але оскільки викладання усіх предметів на ній відбувається з першого класу, то проблеми адаптації індійських дипломів в Європі, США і Канаді практично не існує.
Важливим результатом введення англійської мови як другої державної є не тільки можливість гарного працевлаштування наших за кордоном. Надзвичайно висока інвестиційна привабливість країни – це теж результат досконалого знання англійської мови населенням. Причому привабливою з точки зору високих технологій і створення доданої вартості. Про вплив рівня технологій на якість життя я писав у статті «Не в деньгах счастье, а в их количестве». Інвестиційна привабливість будь-якої країни підвищується, коли відбувається її інтеграція у світовий простір – перш за все на основі знання англійської мови населенням. В Фінляндії і Швеції люди, які закінчили університет, вільно розмовляють двома-трьома іноземними мовами, і одна з цих мов – англійська, причому на дуже гарному рівні. В країну з таким мовним середовищем дуже радо інвестують кошти транснаціональні корпорації, що створює можливості для швидкого розвитку внутрішнього підприємництва. Причому брудні виробництва транснаціональні компанії прагнуть розміщувати в державах, в яких вони не можуть знайти працівників для створення інтелектуальних продуктів, і головна проблема – незнання іноземних мов. Для того щоб закопати на якійсь території хімічні чи ядерні відходи не треба, щоб населення знало будь-яку іноземну мову. А от щоб створювати програмне забезпечення, розвивати біотехнології, потрібне досконале знання англійської усім персоналом. Можна, звичайно, фантазувати про те, що Україна винайде якісь свій геніальний шлях розвитку комп’ютерного програмування українською мовою, або розмірковувати про те, що Китай в 2050 році стане світовою супердержавою і тоді і виробництво, і торгівля будуть переходити на китайську мову, тому нам треба саме її вивчати. Все це може статися, але якщо говорити про найближчі два покоління, то альтернативи англійській мові немає. Вона буде укріплюватися як універсальна, як засіб, що дає країні в цілому і кожному окремому громадянину гарні інтегральні можливості, притягує високі технології і пришвидшує зростання ВВП.
В Європі недавнім прикладом залучення великого обсягу інвестицій за рахунок мовної інтеграції є Ірландія. Щоб досягнути успіху у втіленні високих технологій, уряду цієї країні довелось серйозно попрацювати над підняттям рівня знання англійської мови попри базову англомовність ірландців. Коли великий і середній бізнес сьогодні розглядає можливість відкрити своє підприємство, перш за все береться до уваги освіченість персоналу і можливість ним управляти. У більшості високотехнологічних компаній світу робочою мовою є англійська, тому для них англомовне середовище в країні є одним з важливих чинників для прийняття рішення. Дуже непоганим прикладом, між іншим, є Об’єднані Арабські Емірати, які досягли англомовності за рахунок залучення гастарбайтерів з близької для них Індії (зберігши жорстку імміграційну політику). Ця країна стала всеарабським і в деяких позиціях — азіатсько-африкано-європейським торговельно-перевалочним портом. Завдяки цьому та ще деяким цікавим і оригінальним рішенням ОАЕ зробили великий крок до утвердження своєї сировинної країни у світі якісних сервісів і прибуткових технологій. В Угорщину в 1990-х роках приходила велика кількість іноземних компаній, що дозволило залучати $1,5-2,5 млрд щорічно з піком у 4,5 млрд у 1995 році – великою мірою за рахунок культу англійської мови.
Гарним прикладом мовної інтеграції країни з пострадянського простору можна вважати Естонію. В цьому році я побачив цю країну майже через 20 років після того, як був там в останній раз. В ній відбулося не так багато зовнішніх змін, які є ознаками європейської країни: з’явились якісні дороги, розвинутий міський транспорт, відомі бренди магазинів. Звичайно, наявні і циклопічні ознаки пострадянського будівельного буму – висотні офісні комплекси посеред історичної частини міста. Але мене більше всього вразило те, що будь-яка людина в Естонії розмовляє англійською мовою. Таким чином країна вирішила і свої проблеми, і проблеми іноземців, які приїжджають за контрактами чи просто у бізнес-справах. Естонська мова дуже складна. Якщо ти прибув в країну на декілька років, то її нереально вивчити так, щоб комфортно себе почувати. Але естонці розмовляють англійською, тому для тих, хто прибуває в країну на деякий час, не виникає проблеми спілкування, нема ніякого мовного бар’єру. Немає його і коли наймають на роботу спеціалістів до іноземних фірм – англійська мова є такою ж природно обов’язковою, як знання комп’ютера чи свого фаху. У такий спосіб для цієї маленької країни, в якій проживає 1,3 млн населення, знята проблема інтеграції у світовий економічний простір і великою мірою – проблема російськомовного минулого. Естонські технологічні парки, звичайно, не є аналогом Силіконових долин, але продукти, що там створюються, відразу є світовими. Це досягається завдяки атмосфері співпраці естонських і зарубіжних спеціалістів як всередині країни, так і он-лайн. Мета – щоб для компанії, яка створює ІТ-продукти, не було різниці, де відкриватися – в США, Данії, Швеції, Сінгапурі чи Естонії. Наприклад, компанія «Skype», послугами якої користуються сьогодні майже всі: від просунутих банкірів для проведення відеоконференцій до пенсіонерок, що раді побачити своїх онуків за океаном, – на сьогодні вже більше 100 млн користувачів, – почала свою діяльність в технологічному парку в Таллінні. Датські підприємці, що заснували компанію, використали естонських програмістів і продали корпорації «eBay» в 2005 році те, на що було витрачено кілька мільйонів доларів, за $2,6 млрд. Вже в травні 2011 року корпорація «Microsoft» купила «Skype» за $8,5 млрд. З 850 працівників компанії 370 працюють в Естонії, з них більшість – розробники програмного забезпечення.
Звичайно, якби естонцям самим вдалося продати свій продукт компанії Білла Гейтса за $8,5 млрд., це був би взагалі фантастичний успіх – один продаж на рівні половини ВВП країни. Таким операціям треба вчитися і успіх неодмінно повториться, але такі речі неможливі без повної мовної і технологічної інтеграції у світовий простір. Грузія швидкими темпами рухається в напрямку створення реальної англомовності. Разом з суттєвим зменшенням корупції в країні це забезпечує її лідерство за економічним розвитком в усьому регіоні.
Прискорювачами створення англомовного середовища є не тільки адміністративні заходи, хоча ними можна теж багато чого досягти. Одним із засобів плавного введення англомовності є скасування в кінотеатрах і на телебаченні дублювання. Звичайно, в Україні це може викликати окрему дискусію, адже якщо знімати дублювання з усіх програм, то здається, що майже увесь ефір перетвориться на російськомовний. Але, по-перше, він вже є таким, а по-друге, молодь дивиться переважно англомовні фільми і програми, а саме вони будуть спонукати вивчати англійську мову і допомагати в цьому вивченні, як це було у Скандинавії, Угорщині та інших країнах. Звичайно, домогосподарки дивляться серіали, які поки що в більшості російськомовні. Але це зміниться, бо велика частина цих фільмів є копіями англомовних оригіналів, адаптованими до наших реалій. Для чого ж дивитися копію російською, якщо можна подивиться оригінал англійською? В багатьох, особливо невеликих, країнах це спрацювало. В тій же Угорщині в усіх кінотеатрах і по телебаченню голлівудські фільми почали давати в оригіналі з титрами. І вже через 5 років англійська мова стала таким звичайним явищем, що для вступу до Інституту зовнішньої торгівлі треба було знати дві мови, а не одну, як було на початку експерименту. Якраз на той період і випав сплеск іноземних інвестицій в розмірі $4,5 млрд на рік. 5 років абсолютно достатньо, щоб змінити мовну ситуацію в країні. Ознакою буде те, що будь-який іноземний інвестор буде розглядати можливість відкриття свого виробництва тут, порівнюючи податки, інфраструктуру та інші можливості, які йому пропонує Україна, але не замислюючись про мову, якою розмовлятиме його персонал, – відомо, що це буде гарна англійська. Вже не кажучи про непорозуміння з іноземцями у кафе чи при зустрічі на вулиці. Щоб анекдот про нових руських, наведений на початку статті, став історією.
