Панченко Володимир Григорович

Революция 4.0: Что ждет украинскую экономику

Спустя более чем полгода после экономического форума в Давосе украинское правительство не сделало никаких выводов. Вместо борьбы за место под солнцем в четвертой промышленной революции мы продолжаем заниматься мышиной возней вокруг экспорта металлолома и вывоза леса. Однако будущее наступит гораздо быстрее, чем мы ожидаем, и отрасли, которые мы привыкли называть кормилицами страны, нас не спасут. Слова […]

Читати далі

100 днів уряду Гройсману пройшли непоміченими, – В.Панченко

Таку думку висловив директор Інституту Олександра Поля Володимир Панченко. «Минулий уряд Яценюка був яскравим, але негативно сприймався. Цей уряд просто вже менш яскравий. Коли Гройсман прийшов прем’єром, він прийняв програму Яценюка, яка була опублікована за тиждень до нового прем’єра. Головний пункт, який з неї виконується, – підвищення тарифів», – зазначив він. Відповідно до планів урядовців, вони […]

Читати далі

Такий модний “моветон”

Українські прихильники “ринкового фундаменталізму” намагаються аргументувати, що потреба у розвитку промисловості є пріоритетом економічної політики з “кам’яного віку”. Спробуємо пояснити апологетам мобільного телефону з чорно-білим екраном і мономелодією, що сучасний світ активно користується iPhone з низкою програм-додатків. Перед- і постноворічні клопоти супроводжувалися низкою публікацій про недоцільність спрямовувати економічну політику на реіндустріалізацію України. Родзинкою досліджень стали […]

Читати далі

50 оттенков либерализма

Пару месяцев назад Саудовская Аравия анонсировала продажу части своей крупнейшей нефтегазовой компании Saudi Aramco с последующим превращением ее в промышленный конгломерат. Ожидаемая выручка должна стать основой Фонда национального благосостояния с активами более 2 трлн дол (!). Вложить их собираются в неэнергетическую сферу (!). В мае власти Норвегии заявили о том, что впервые будут  использовать  средства […]

Читати далі

Підвищення продуктивності праці врятує світову економіку

Таку думку висловив директор Інституту імені Олександра Поля Володимир Панченко. «Ця світова криза абсолютно відрізняється від причин падіння економіки в Україні. почнеться вона не через Китай і буде лікуватись не через пожвавлення його економіки, як це було раніше. Криза стартує з США, де вже оголосили дефолт близько 70 компаній, які добувають вугілля, газ та нафту. […]

Читати далі

Украинские олигархи: казнить нельзя помиловать

В последнее время политологи и эксперты всех мастей полемизируют о роли олигархов в Украине. Разброс мнений довольно широк. Первые перефразируют избитый анекдот — хороший олигарх – это мертвый олигарх, для вторых — крупные собственники активов способны стать цементирующей основой государственности в условиях слабых государственных институтов. Одни считают, что национализация имущества олигархов и их полное исключение […]

Читати далі

Всеукраїнська наукова конференція „Кордони культур и культура кордонів: козацька Україна XVIII ст. і її сусіди“ (ВІДЕО)

Як сприймали російських воїнів запорожські козаки, чи були у нашому краї міста в епоху Запорожскої Січі, як «грали у футбол» у XVIII ст.

Читати далі

Фуфайка і вишиванка

29 березня директор Музею Івана Гончара, що у Києві, Петро Гончар відкрив тимчасову виставку в рамках проекту «Етнографічні небилиці», де було представлено український одяг ХХ століття. Заходиш, а експонати — фуфайки, чи куфайки, — так і в транскрипції англійською написано: «fufayka (kufayka)». Музейники десь знайшли оце добро 30-річної і більше давності, яке навіть запах зберігає — запах солярки, перегною і такого іншого. Куфайки різні: є латані, є і модні (такі коротенькі), і зібрані вони з усіх областей України.

У музеї також є постійно діюча виставка «Український одяг ХІХ сторіччя», на якій можна побачити вишиванки, запаски. Не знаю, чи носили вишиванки на роботу в ХІХ сторіччі, а от фуфайку в ХХ носили в селі цілий день, і вдома теж. Але повернімося до виставки. Так на ній цікаво: обійдеш зал по колу, скрізь куфайки висять, а в середині — оті вишиванки, на купу накидані. «Наче концтабір Дахау», —  вирвалось у когось. І правда, схоже: навкруги вертухаї (охоронці) стоять, а всередині — місиво з людей.

І підпис під однією куфайкою на стенді: «Коли купували її у однієї старої, то запитали, чи не лишилося якихось старих вишиванок. Ні, каже, все попалила». От так. А куфайку береже.

Читати далі

Мільярдер Джим Роджерс: «Українцям не треба сподіватися на справедливість і реприватизацію»

Джим Роджерс-молодший — американський інвестор, мільярдер і автор книг. Народився 19 жовтня 1942 року в США, зараз проживає в Сінгапурі. Почав заробляти перші гроші у 5 років, збираючи порожні пляшки, що фанати залишали під час бейсбольних матчів. Після закінчення Єльського університету зі ступенем бакалавра історії в 1964 році та здобуття ступеня бакалавра в галузі філософії, політики та економіки в 1966-му в Оксфорді він отримав свою першу роботу на Уолл-стріт, про що сьогодні говорить як про гримасу долі: тоді не надто популярним було працювати на фінансових ринках, значно перспективнішим вважалось влаштуватися в компанію, що виробляла якусь перспективну продукцію.

Читати далі

Україна — на роздоріжжі між Єлисеївським гастрономом та Єлисейським договором

22 січня 2013 року на дипломатичному прийомі в Мистецькому Арсеналі в Києві, який організовували разом німецьке і французьке посольства, на перший погляд не було чогось епохального — промови послів, класний виступ вокального гурту «ManSound», німецьке пиво і французьке вино, опозиціонери і деякі представники влади в одному залі з дипломатичними усмішками на обличчях.

Але були і незвичні деталі: під час вступної промови німецький посол говорив французькою, а французький — німецькою. Причому це була хороша вимова, як на українське вухо, то без акценту. У кількох політиків, що стояли поруч зі мною, вирвалось наступне: «Якби на українсько-російському прийомі Путін почав розмовляти українською, а Янукович у відповідь — російською, оце був би фурор». Послу Німеччини трошки за 58 років, а послу Франції — 60. Але вони обидва згадували день підписання Єлисейської угоди, поділившись позитивними враженнями від того пам’ятного дня.

Читати далі

Top