З 10 основних пунктів Стратегії розвитку економіки України уряду головних економічних фактично 2. Це зростання ВПП на 40%  протягом наступних 5 років за рахунок залучення інвестицій 50 млрд доларів.

Для пересічного громадянина треба зрозуміти, що спрощено арифметично формула ВВП проста. ВВП дорівнює споживанню домогосподарств (що купуємо в магазинах…) + споживання держави (будівництво доріг, з\п бюджетникам…)+ інвестиції (наприклад, озвучені 50 млрд доларів) + експорт – імпорт.

Питання полягає в інструментарії – яким чином це буде забезпечуватися (програма уряду)?

Можна хтозна-скільки казати про поліпшення бізнес-клімату країни, який характеризується безліччю показників (судова система, низькій рівень корупції, захист права власності) – це все горизонтальна платформа для кожної країни. У когось виходить  краще, у когось – гірше (див. Doing Business Index та ін.). Проте я, як  індустріаліст не підтримую неоліберальний підхід, який буцім-то здатен забезпечити надходження великого обсягу інвестицій за рахунок лише горизонтальних реформ. Вони повинні бути підтримані вертикальними реформами. Так, треба зробити майданчик для ведення бізнесу комфортним, але відразу впроваджувати спеціальні інструменти.

Підходи довоєнних часів(до 2014 року) коли не було загроз державному суверенітету України, вже не діють. Сьогодні треба враховувати з холодною головою, що події на Сході можуть тривати роками . Треба реалістично довести нашим стратегічним партнерам, що в цих умовах можуть бути гарні показники по певним індикаторам, але гарного загального бізнес клімату не може бути – бо війна. Проте держава може створити умови привабливості та збереження їх інвестицій через спеціальні інструменти.

Перший – спеціальні економічні зони, різного виду індустріальні, технологічні парки. Це буде працювати навіть поруч з зоною військового конфлікту. Інвестиційний форум RE: think. Invest in Ukraine в Маріуполі це довів. Тобто стратегічні партнери побачили, що, відстоюючи ці зони, ми будемо захищати ці території від перманентної кризи, в якій будемо перебувати в наступні роки і показувати окупанту приклад ефективного розвитку. Як свого часу західний Берлін навіть через стіну демонстрував радянському блоку, наскільки кращий у них рівень економіки. В умовах війни з окупантами треба забути про попередню стратегію Євросоюзу – практику вирівнювання регіонів. Приклад – Туреччина, де Стамбул в 10 разів більш розвинений, ніж на схід країни, де була загроза військового конфлікту. В ті регіони Туреччини не йшли інвестиції, замість цього туди держава спрямовувала дотації, які створювались за рахунок доходів від інвестицій в більш розвинені території.

Другий спеціальний інструмент – це військові витрати. Вважаю, що в Україні вони недооцінені, ще й неправильно трактуються. 4-5 млрд (5% від ВПП) проти 10 млрд у мирній Польщі. Треба бути відвертими перед стратегічними партнерами. Капітулянтство для нас не припустиме. Тож,  +5 млрд на рік військових витрат можна досягти через інвестиції у вже згадувані спеціальні анклави. Зауважте, навіть не воюючі країни мають до 9% від ВПП. Військові витрати Саудівської Аравії сягають 80 млрд доларів на рік, 8% ВВП, 29 % бюджету. Більше скажу: та навіть, якщо ВПП України не зростатиме, частку військових витрат цілком можна збільшити. Як індустріаліст кажу: збільшувати витрати треба на техніку і забезпечення, а не за рахунок утримання.вимога НАТО, до речі, витрачати на розробки і дослідження і техніку не менше 20% військових витрат.  І тут важливу роль повинно відігравати імпортозаміщення (не купувати у когось, а виробляти самим) + експорт озброєння (який оцінюється, як мінімум, у 2 млрд доларів, а можна довести до 5 млрд).

Про ці важливі речі говорив у студії GuildHall в телепроекті «Вечірній тепловізор» з Taras Mokliak.

Переглянути відео: