Президент Володимир Зеленський у Туреччині заявив про те, що скоро буде підписана угода про вільну торгівлю з Туреччиною. Турецька сторона давно активно працює над тим, щоб ця угода була підписана на турецьких умовах. І схоже на те, що вони свого добилися. Підстави для оптимізму, які розповсюджуються в ЗМІ – що взаємна торгівля між нашими країнами повинна зрости з 4 до 10 млрд дол. Основна перепона була і поки що залишається в тому, що на більшість агропродуктів – крім зерна і насіння соняшника обкладаються в Туреччині заборонним митом у 200%. Ця перепона буде подолана за рахунок поступок української сторони. І ми не отримаємо нічого взамін. А могли б отримати і турки до цього готові. Тільки потрібно мати свою позицію і дотискати. Про це в наступному моєму відео. А сьогодні про те, як нам не бути бідною аграрною державою. Ми говорили про те, що 700 дол. прибутку при вартості смартфона в 1000 доларів і при виробництві розміщеному в Китаї залишається в материнській компанії в США. Це тому, що США поки що мають перевагу в технологіях, в інноваціях.

Зрештою це не тільки технологія, але і частина маркетингу.

Я недавно побачив інформацію про мінеральну воду з норвезьких гірських джерел вартістю 20 доларів за півлітрову пляшку. Кажуть якщо потрусити пляшку то можна почути дзвінкий сміх, прямо ржачку маркетологів, які придумали продавати звичайну воду в 20 разів дорожче ніж вона могла б коштувати за рахунок гарного маркетингу.

Це один з прикладів того, як продукти харчування, що відносяться до агробізнесу можна продавати з високою доданою вартістю.

В цілому, країни можуть створювати певний бренд і на ньому заробляти значно більше, ніж це можна отримати в разі стандартного відштовхування від собівартості, як шоколад з Бельгії чи Швейцарії, або спагеті з Італії.

Чи стає країна, що має такі визначні досягнення в продажах агропродукції з високою доданою вартістю, аграрною?

Жоден з провідних виробників агропродукції світу, серед розвинутих країн, не створює в сільському господарстві більше ніж 7% ВВП, але за діями українських урядів ми бачимо, що все йде до того, що Україну таки доведуть до переважно аграрного статусу. Навіть недавній прем’єр Гройсман казав, що потрібно прагнути до того, щоб 25% ВВП України створювалося в аграрному секторі. Це ж наскільки треба не розуміти закони економіки! І нагадую – виробництво аграрної продукції є шляхом до бідності.

 

Обсяг агроекспорту

Канада

Нідерланди

США

Україна

Канада – рівень сільгоспвиробництва – 119 млрд дол, що складає 6,7% від ВВП. США – 1 трл дол – 5,5% ВВП

Нідерланди мають 100 млрд дол експорту агропродукції при населенні 17 млн,  а Україна – близько 19 млрд дол, що нашими керівниками вважається рекордним при населенні 40 млн. Чи можна назвати Україну агроекономікою? Звісно. Бо відсоток агровиробництва у ВВП – 17%, при ВВП за минулий рік – 130 млрд дол, частка в експорті – 40%, основні продукти – зернові. А Нідерланди? Ні, це індустріальна країна, бо частка агропродукції у ВВП, що складає 900 млрд дол – близько 4%. Основні продукти нідерландського екпорту – квіти, молочні продукти, яйця, м’ясо – близько 30 млрд дол. Окремим напрямком агроекспорту  Нідерландів є агротехнології – 9 млрд дол.

 

Відсоток агропромисловості у ВВП країни

  • Україна 17% 17%
  • Канада 6,5% 6,5%
  • США 5,7% 5,7%
  • Нідерланди 4% 4%

Я не маю нічого проти яблуневих садів чи інших аграрних виробництв, але вони не дають грошей, якщо навколо немає індустрії. Якщо повернутися до вже  кілька разів обговорюваних мною яблук, що ростуть на деревах, то в цьому процесі приймає участь перш за все промислове виробництво і інновації. Це обробка хімією, розведення спеціальних сортів яблук, які швидко ростуть і невибагливі, це зберігання у досконалих рефрижераторах, це інфраструктура доставки – дороги та спеціальні вантажні автомобілі.

Якщо вирощувати  інші сільгоспкультури, то повинна мова йти про смарт-агробізнес з дронами для спостереження, з спеціальним точковим внесенням агрохімії, і так далі.

Навіть якщо створювати систему органічного землеробства, то промислове виробництво буде в Україні розвиватися, оскільки потрібні будівлі для утримання худоби, адже для органічного землеробства характерними є співвідношення – 1 гектар землі – 1 корова. Саме тоді і відбувається дуже цікавий феномен імпортозаміщення. Адже потрібно значно менше агрохімії. І зявляється потенціал експорту мясних і молочних продуктів.

Якщо говорити про те, чим займаються Нідерланди в агробізнесі – то це взагалі промислові підприємства, з цехами замість полів.

Отже, якщо агровиробництво просякнуте агротехнологіями, виробництвом агротехніки, які здійснюються в країні, тоді агровиробництво дуже доповнює економічні показники, і тоді країна називається агро промисловою, тобто по суті вона є індустріальною, на чому робиться левова частка ВВП – як правило 90-95%.