Любий друже, колего! Як ти думаєш, кому під силу змінити на краще світ, у якому ти працюєш або у якому розвивається твій бізнес?
Чомусь ми віримо, що хтось може це зробити за нас. Може, тому, що ми незалежні? Або за звичкою ще вважаємо себе такими? Ми вміли зробити бізнес або отримати гарну роботу. Ми з тобою не крали, щоб досягти свого власного успіху, та не нищили інших задля цього. Ми просто були розумнішими, спритнішими, може, далекогляднішими.
Ми робили своє, піклувалися про свої родини та з презирством ставилися до влади, вважаючи її брудною, але, зрештою, комусь необхідною. Ми ніколи не вважали владу своєю. Бо вона була завжди брехлива. І завжди ЧУЖА. Це насправді так. Але це не вся правда. Страшніше те, що, вважаючи владу чужою, ми чомусь вважали, що вона розумна і здатна робити розумні справи. САМА ПО СОБІ.
Ще ми вважали, що влада також здатна робити моральні справи, поступово змінюючись на краще. САМА ПО СОБІ. Вірили, що механізм самовдосконалення закладений всередині самої влади.
Тебе цілком влаштовували твердження про те, що чим менше влада займається твоїми справами, тим для тебе краще. Бо вона покращити нічого не може і не хоче. То хай і не заважає. Ти купував собі спокій, корумпуючи окремих представників влади. Ти розумів, що зовсім без влади не обійтися, але в твоїй свідомості вона існувала як ЧУЖИЙ організм, якому треба платити, щоби він не заважав жити.
Часом при владі й навколо влади з′являлися окремі представники, а іноді групи людей, які справляли на тебе враження чесності й розуму та бажання щось змінити на краще. Ти платив їм грошима та часом, допомагав своїми знаннями – і потім розчаровувався, коли бачив: усі вони однакові, коли стають владою. Ти зневірювався, але дивувався: чому вони так роблять? Адже, стаючи аморальними, думав ти, вони, мабуть, хотіли досягнути за рахунок влади свого власного аморального результату – вкрасти, присвоїти та інше. І для цього, як підказує логіка, їм потрібне було б твоє позитивне ставлення до них, твоя підтримка.
А вони, як навмисне, робили все, щоб тримати тебе в зневірі. Доводили самодискредитацію до абсурду. Чому? Просто вони, як і всі, хто були до них, прагнули довести, що ця влада тобі ЧУЖА. І – о Боже! – вони залишалися при владі.
Окремі твої друзі та колеги, потрапляючи до влади, ставали такими ж аморальними, як і більшість тих, хто вже перебував там. Може, ти й сам в якийсь момент вирішив піти у владу. Став чиновником чи депутатом. І за якийсь час побачив, що твої знання і вміння, твоя здатність якісно і ефективно працювати нікому не потрібні. Перебуваючи при владі, ти так і не зміг нею бути, бо інакше ти став би чужим сам собі. Ти розчарувався і просто залишив її у спокої, зневірившись, що щось можна змінити…
У цьому парадокс, якого ти і я до цього часу не розуміли: для влади зручно, щоб ти ЗАВЖДИ ВВАЖАВ ЇЇ ЧУЖОЮ, бо тоді ти просто ХОВАЄШСЯ від неї у свою справу. І досягаєш свого успіху. Але ти не чіпаєш її – владу.
Постривай, друже, тут є помилка!
Згадай, останнім часом (і це вже кілька років триває цей «останній час»!), останнім часом ти помічаєш, що твій успіх усе більше залежить від тої, як ти для себе колись вирішив, чужої влади, і твого успіху стає все менше. Ти почав розуміти, що твої можливості звужуються, а ті люди, що зараз пробують стартувати, як це зробив свого часу ти, взагалі не можуть започаткувати свій успіх.
Іноді ці початківці пробують грати за правилами, встановленими владою, і таким чином досягати успіху. І у них виходить. Вони в чомусь тебе обганяють, а їхні родини живуть усе краще. Ти часом і сам починав думати, що так жити та стати успішним – це можливо. Щоправда, твоя мораль і сумління здригалися від перенапруження, а твій розум впадав у шизофренію, бо ти не міг збагнути: з якого дива для того, щоб бути ефективним і досягати успіху, треба змінити себе, стати дурним, аморальним?
Чужій владі треба «доїти», «пилососити» трударів, позбавляючи їх більшої частини заробленого.
Та через деякий час виявилося, що все має свою ціну. Ті, хто у владі, також плачуть: отримують депресію, інфаркти, шизофренію. І ще вони побачили, що чужа влада не може вмістити їх усіх, тих, хто хотів би щось поцупити – й так досягти успіху. Чужій владі потрібно, щоб таких, які просто роблять свою роботу, була більшість. А тих, хто цупить, повинна бути меншість. Бо саме трударів треба «доїти», «пилососити», позбавляючи більшої частини заробленого. Таким є «закон прибутковості» чужої влади, такою є форма її існування.
Усі найкращі представники не влади – і бізнесмени, і письменники, і менеджери, варті твоєї поваги, – усі вони дуже кваліфіковано та емоційно викривають владу, злочинну, брехливу та дурну. І закликають до того… щоб вважати її чужою. Вони просять… відсторонитися від влади. А тих, хто цієї влади прагне, таврують як цинічних збоченців.
Вони пропонують тобі за злою іронією те ж саме, у чому з усіх каналів переконує тебе чужа влада. Вони переконують робити свою роботу, свою справу, займатися своєю родиною, не зважаючи на владу. І ти з ще більшою радістю та енергією поринаєш у свою роботу. Ти віриш, що економіка працює краще без втручання влади, що твій під′їзд ти можеш утримувати разом із сусідами, що дитсадок для твоєї дитини ти повинен забезпечити сам… Тебе переконали, що так відбувається в усіх розвинутих країнах — люди ігнорують владу і живуть добре. Це неправда.
Влада насправді дурна, брехлива й аморальна. Але вона не чужа – вона твоя.
У тебе є родичі, які колись випали з нормального життя? Вони гинуть саме тоді, коли ти починаєш вважати їх чужими. Так і з владою. Якщо її не вважати своєю, це руйнує можливість влади стати кращою, і кінець кінцем шкодить саме тобі.
Ти повинен це усвідомити, інакше програєш. Твій успіх або вже закінчився, або скоро закінчиться, якщо ти будеш вважати, що влада чужа, і що її можна підкупити чи ігнорувати. Влада вже не вважає, що ти її купуєш, вона сприймає світ навпаки. Це вона тебе купує, дозволяючи поки що жити та дихати. Але завтра вона може думати та робити інакше.
Спочатку ти повинен взяти владу під контроль. І не думай, що це тобі легко вдасться. Але ти повинен це зробити. Контролювати владу – така сама щоденна твоя важка робота, як і твій шлях до успіху. Участь у виборах один раз на рік чи два – цього занадто мало. Хоча згадай, ти й цього не робиш, бо вважаєш владу чужою.
Май на увазі: не вийде просто тихо вiдсидiтися. Не ховайся за відмовками, що в тебе немає часу, що треба займатися роботою і родиною.
Не сподівайся, що ти зможеш змінити внутрішню суть влади, раз постоявши на Майдані чи зробивши один добрий впливовий вчинок. На цьому твоя функція не буде вичерпана. У тебе ж не виникає ілюзії, що можна раз на рік сходити на роботу або тиждень позайматися бізнесом i щось iз цього вийде? Кожна справа вимагає постійної уваги та роботи для того, щоб вона була твоєю, а не чужою. Чому ж ти вважаєш, що із владою буде інакше?
Своїй владі дуже потрібна, просто необхідна твоя чесна і відверта робота і позиція.
Ти, як і я, вже внутрішньо переконався в тому, що влада – твоя. Хіба ні? Так працюй для того, щоб вона стала реально твоєю й залишалася твоєю. Зроби крок i почни цей шлях. Стань членом, головою громадської організації, партії, руху, клубу, депутатом будь-якого рівня, функціонером виконавчої влади – обери, знайди своє місце. Об′єднайся з іншими, такими ж, як ти, відправ своїх людей – високоморальних та кваліфікованих фахівців – до влади всіх рівнів. Заполони владу своїм розумом і мораллю. Побудуй правильну й ефективну систему, яка піддається впливу та контролю, і керуй нею. Якщо ти вже при владі – впроваджуй свої принципи роботи, не бійся і не соромся відкривати людям ті принципи і дії влади, які роблять її чужою. Своїй владі дуже потрібна, просто необхідна твоя чесна і відверта робота і позиція.
Я не повинен тебе вчити, як робити справу. Адже ти здатен забезпечувати себе та родину саме тому, що тобі не треба довго пояснювати. Тобі, як i мені, довелося довго думати та страждати, щоб дійти до розуміння, що влада не чужа, а твоя. Якщо ти вже вхопив цю ідею, то досягнеш мети, як досягав і раніше.
Коли кожної хвилини знатимеш, що влада твоя, ти зможеш повірити європейським твердженням, що на владу можна не звертати уваги.
Ти прочитав і міг подумати, що це чиясь чергова спроба «засвітитися». Ти в чомусь маєш рацію. Але спроба ця не чиясь, а твоя, і не засвітитися треба, а показати позицію, щоб почати свій шлях.
Раніше то були спроби інших, а сьогодні твій і мій внутрішні світи змінилися.
І ми разом змінимо зовнішній світ.
