Дружина подала до чаю торт.
– Звідки у нас торт? – питає чоловік.
– Із супермаркету.
– А ось дружина Смірнова може такий приготувати сама, – говорить чоловік.
– Цікаво, на яких вагах вона зважує один міліграм Е-503, Е-810 і Е-312?
некдот)

Признаюся чесно, я – дослідник. І коли пишу про геополітику, і коли про історію України. А нещодавно я закінчив книгу про фаст-фуди в СРСР. Дуже цікаво вийшло, особливо коли додав порівняння з тим, що відбувалося в США. Книгу вже почали готувати до видання, тому сьогодні пропоную вам уривок з неї.

«У житті кожної людини важливе місце займає їжа. Одні зводять живлення в ранг священнодіяння, інші одержують задоволення просто від процесу вживання їжі: адже у кожного продукту є свій неповторний смак і запах. А треті їдять тільки для того, щоб зникло відчуття голоду, не звертаючи особливої уваги на предмет насичення. І всі за допомогою смаку і запаху знаходять потрібні продукти, визначають свіжість і якість їжі. А якщо немає в наявності того, чого зараз хочеться? Не сезон або опинився в місцевості, де цього не буває? Ми живемо в час упровадження нових харчових технологій. Будь-якому продукту за допомогою харчових добавок (ХД) можна додати потрібні консистенцію, смак, запах і задати певний термін зберігання.

Увечері, вирушаючи після робочого дня додому, ви, звичайно ж, заходите до супермаркету у пошуках чого-небудь їстівного. Яким продуктам зазвичай віддаєте перевагу? Вас привертають барвисті упаковки? А як часто ви читаєте, що на них написано? Чи звертаєте увагу на те, що в списку інгредієнтів, що становлять потрібний продукт, можна знайти дуже багато складних назв, формул, індексів? Все це харчові добавки (ХД). Найбільш характерними і часто вживаними є фарбники, консерванти, регулятори кислотності, антиоксиданти, емульгатори, стабілізатори, загусники, желуючі агенти, ароматичні речовини, підсолоджувачі, ферментні препарати і т.д. Вживати їх у великій кількості – погано, хоча без цих речовин не обійтися. Вважається, що наш захист від передозу забезпечує наказ Міністерства охорони здоров’я України 1999 року. Як саме?

Для кожної добавки визначають максимально допустиму добову дозу. При цьому в розрахунках закладається «коефіцієнт запасу», тобто норму зменшують в 100, а іноді і більше разів проти мінімальної небезпечної добової дози. Якщо враховувати, що речовини, які пройшли дослідження, згодом іноді все-таки виявляються токсичними, то ця перестраховка зовсім не зайва. Часто людина протягом дня з’їдає безліч продуктів, що містять одну і ту ж харчову добавку, і в кожному продукті вона може міститися в максимально допустимій добовій дозі. Виходить, що тим самим ця допустима доза вже перевищується.

Адже будь-який покупець, прийшовши в магазин, вже повинен знати гранично допустимі дози і можливу токсичність харчових добавок і щодня сам рахувати, скільки цих речовин він вживає в процесі їжі. Але ніхто ж не прагне пожити в радіаційній зоні, навіть якщо знає, що рівень радіації там в десятки разів менше максимально допустимої норми. І державні або наукові діячі не говорять йому: порахуй сам дозу одержаного щоденного опромінювання шляхом множення дози в годину на час перебування. Чому так не говорять людям, якщо справа торкається радіації? Та тому, що сьогодні її небезпека безперечна. Але в 40-і та 50-і рр. ХХ століття вона не була такою очевидною. Померла і втратила здоров’я дуже велика кількість людей, поки стало відомо, як впливає радіація на людину.

Припущення як виробників, так і учених про те, що споживач сам може прочитати етикетку кожної з 10 або 20 упаковок продуктів, які він розглядає в супермаркеті, роблячи покупки на декілька днів, зробити підрахунки, а потім вирішити, споживати йому або не споживати, – нереальні. І тому – злочинні. Я добре вчився математиці і спробував сам порахувати свою дозу, але після деяких спроб зрозумів, що ця ситуація щось мені нагадує.

Наприклад, ви живете на лівому березі в нашій улюбленій столиці – місті Києві. Щодня на своєму автомобілі ви переїздите через Південний міст, щоб потрапити в офіс фірми, який знаходиться на правому березі. Багато хто знає, які затори на мосту з 7 до 10 ранку.

Одного разу міністр надзвичайних ситуацій починає піклуватися про ваше здоров’я і про ваше життя. Він повідомляє про те, що за останніми розрахунками учених Південний міст небезпечний для проїзду. Тобто може зруйнуватися і впасти до Дніпра. Але це не значить, що він аварійний. Міст служитиме нормально, якщо на ньому знаходитиметься 100 автомобілів одночасно. Тільки обов’язково повинно дотримуватися певне співвідношення джипів і міні-венів, вантажівок і легкових автомобілів, автобусів і маршруток. Крім того, на міцність моста впливає швидкість пересування автомобілів по мосту, а також швидкість вітру і температура повітря. А ще — опади: сніг, дощ. На додаток до цього потяг метро, що проходить по мосту, повинен мати тільки певну кількість пасажирів. У принципі, проїзд по мосту безпечний, — каже міністр. Але майте на увазі: кожний водій автомобіля повинен самостійно, на користь збереження свого здоров’я і життя, а також з метою безпеки життів своїх рідних, які їдуть із ним в автомобілі, розрахувати поточне навантаження моста і сам прийняти рішення про те, коли і як він переїздитиме міст.

Наступного дня, починаючи з 7.30, черга на правий берег шикується до Борисполя і продовжує збільшуватися. Причина того, що відбувається, неначе і зрозуміла, і проста – турбота про здоров’я і життя автомобілістів. На під’їздах до моста встановлені великі щити, на яких крейдою пишуть поточну інформацію – кількість автомобілів всього, кількість вантажівок, автобусів, джипів, міні-венів. Тут же – швидкість вітру, вологість повітря, можливість опадів у найближчі 3 години. Довкруги працюють представники ДАІ і МНС. Кожному, хто проїжджає, видають товсту книгу-довідник і диск з комп’ютерною програмою для розрахунку поточного навантаження на кожний метр Південного моста. На його підставі водій зможе прогнозувати можливу ситуацію з безпеки власного життя і здоров’я у будь-який момент часу. Багато водіїв мають комп’ютери з собою, вони з’їжджають на узбіччя і починають будувати математичні моделі можливості безпечного пересування по мосту. Ті, у кого немає комп’ютерів, роблять розрахунки на папері. Деякі рахувати не вміють, вони просто чекають чогось. Поступово багато хто перестає розуміти, що все, що відбувається, – це життєво важлива можливість самому відповідати за свою безпеку. Адже МНС узяло на себе головне – достовірне інформування автомобілістів про реальну небезпеку. З’являються перші політичні і суспільні групи, які пропонують їздити, як і раніше, і які стверджують, що все це просто дурість і їм потрібно терміново на роботу. А ще вимагають, щоб прибув міністр НС. Той прилітає на вертольоті, висаджується на площі. Міністр ще раз починає доводити, що насправді кожний автомобіліст – творець свого щастя, тобто здоров’я і безпеки, і може, одержавши достовірну інформацію, розрахувати можливість проїзду через міст або час очікування. Якщо людина не хоче вести розрахунки, то може просто відмовитися від поїздок через міст – адже це так просто.

Ну що, уявили собі картину? Я і сам не можу зрозуміти до кінця весь її жах. Але ж ви не могли не помітити, що ситуацію, подібну до тієї, яку я тільки-но описав і яка нібито відбувається на Південному мосту, нав’язують нам, пропонуючи самим аналізувати дані про склад і кількість шкідливих інгредієнтів у продуктах харчування. Ми самі повинні зробити розрахунки для КОЖНОЇ покупки в супермаркеті. Тобто ми повинні знати, скільки всього і яких елементів поступить в організм кожного члена нашої сім’ї і який сумісний вплив вони справлять на організм. Адже нам навіть не дають товсту книжку-довідник, яку в моїй історії роздає потерпілим МНС!

Якщо харчові добавки застосовуються, то контролюючі органи, що дозволяють це, повинні ретельно досліджувати щотижневий, а може, і щоденний набір тих продуктів, які купує не просто середньостатистична родина, а різні види родин і самотніх громадян країни в різній місцевості – міській і сільській. А потім розрахувати, наскільки в довгостроковому періоді небезпечне комплексне вживання всіх необхідних промисловості харчових добавок індивідуально для кожного громадянина. І державні органи повинні регулювати зміст ХД не на підставі незрозумілого чи то дозволу, чи то заборони (умовно припустима доза), а конкретно зменшуючи рівні допущення або взагалі забороняючи добавки, які сильно обтяжують загальний «кошик» шкідливості. Якщо не можуть розрахувати – ну що ж, до настання цієї можливості треба йти по шляху заборони, незважаючи на те, що виробникам це невигідно».

Володимир Панченко