Відзначив наступне.
Бізнес зневажливо-поблажливо ставиться до навчання найновітнішим моделям розвитку компанії – спікери демонструють черговий рецепт успіху зі словами «ну ви це вже проходили, але я скажу».
Значно більше цікавить всіх той підприємницький секрет чи внутрішня сила переможця на сцені, яка вивела його в лідери . І перелік тих секторів, які живуть в Україні не вражає. Сильними і амбіційним залишаються фармацевти (для них ринки все ще зростають, а мега конкуренти ще не все вихопили), розгублено виглядають гірники-металурги («ми все робимо як завжди, але круті ми тільки для України»), страховики виглядають інтелектуально і агресивно. Машинобудівниками не пахне. І тривога від карколомних змін на світових ринках, бо світ дуже швидко змінюється.
Задав питання табачникам стосовно наявності у них стратегування на 5-10 років. Адже 20 років тому, наприклад, були мільярдні компанії в фото-бізнесі (КОДАК, ФУДЖІ), і вони зникли протягом 5 років, не врахувавши перехід споживачів на цифрові фотоапарати.
А може і врахувати нічого неможливо в умовах невизначеності?
Затесався на форум Леонід Парфьонов – він пробував, на мою думку, невизначеність зменшити, проштовхуючи лайт-лайт версію руського міра. Він багато разів повторив рефрен про неможливість організації суспільства на зшиванні шматків історії, і поблажливо іронічно-тепло – про СРСР, ну і для шліфовки – про спільні наднаціональні утворення в умовах турбулентності. Ну, то таке…
