Панченко Володимир Григорович

Політкоректний канібалізм

Чудо-винахід Стіва Джобса iPhone крім користування мейлом та різними іншими цікавими примочками дає можливість приймати Інтернет-радіо. Кілька днів тому, слухаючи Бі-Бі-Сі (British Brodcasting Corporation, ВВС), я почув дуже дивну інформацію, яка мене просто шокувала.

Двоє ведучих голландського телешоу «Піддослідні свинки» Денніс Сторм і Валеріо Зено в ефірі своєї телепередачі спробували по шматочку м’яса один одного — просто так, заради інтересу. Перед ефіром вони перенесли невеликі операції з вирізання шматочків плоті з сідниць і з живота. Після цього м’ясо було просмажене, і ведучі з’їли його в студії.

Сторм та Зено заявили, що у людському м’ясі немає нічого особливого і воно схоже за смаком на яловичину. Денніс Сторм, однак, визнав, що почував себе дивно, дивлячись в очі приятелеві, шматок м’яса якого він у той момент жував.

За словами телеведучих, в їхніх діях не було нічого протизаконного, оскільки вони добровільно погодилися на канібалізм. Хоча запрошений юрист зазначив, що у ведучих або у хірургів, які їх оперували, все ж таки можуть виникнути проблеми із законом, оскільки видалення частини плоті без медичної необхідності в Нідерландах заборонено.

Телепередача «Proefkonijnen» виходить на молодіжному телеканалі BNN, і не те щоб я проти того, щоб епатажні речі з’являлися в ефірі для залучення більшої глядацької аудиторії, але коли я слухав про ТАКЕ, мене почало мутити. Те, що ми звикаємо до багатьох раніше не зрозумілих речей і приймаємо європейські цінності, якими б вони не були, вже навчило спокійніше ставитися до нового. Наприклад, лікування від прихованого расизму, який насправді притаманний закритим суспільствам на кшталт СРСР, здається, в Україні відбувається успішно. Молоде покоління не ділить людей за кольором шкіри, не бачить негативу в тому, щоб бути в одній роздягальні з африканцями, і віддає багато голосів на телешоу «Танцюють всі» за японку Тісато.

Але почути про людоїдство, що відбулося заради розваги, хай навіть і в несерйозній формі! Суспільство дозволяє такому статися і обговорює це як якусь виставу. При цьому ніхто не засуджує цих чоловіків. Журналіст питає, чи не хочуть актори спробувати людського м’яса ще раз. Один відповідає, що, мабуть, ні. Розповідає, що насправді хотів дізнатися, чи гарне у них ставлення один до одного, і саме це дозволяє скуштувати таке специфічне «м’ясце». Судячи з коментарів на ВВС, випадок розглядається як одне з шоу, і складається враження, що така поведінка цілком нормальна. Західне суспільство не бачить в цьому вчинку нічого страшного і навіть дивного.

Останнім часом я не люблю критикувати західний світ чи то «золотий мільярд», тому що зазвичай така критика підхоплюється, роздмухується і доповнюється. І зрештою все зводиться до твердження, що цей шлях толерантності, який продовжує «гнилу демократію», нам не підходить, у нас існує великий «руський путь» чи якийсь особливий «український шлях», яким треба йти окремо від західних країн. На тій дорозі не буде негрів, гомосексуалістів та інших неприємних речей, як-от вже й канібалізм.

Але ситуацію треба сприймати такою, як вона є, і реагувати на неї відповідним чином, тим більше що і в самому західному суспільстві є достатньо людей, які вміють відрізняти зерно від плевелів і лікувальну силу «європейських стандартів» не відкидають через «перегини», про один з яких йдеться сьогодні.

Ставлення до канібалізму на Заході може бути дещо спрощеним, оскільки вони сприймають його крізь призму інформації про людоїдські племена в Африці чи на островах Тихого океану, яка подає це явище як негативне, але притаманне саме нецивілізованим суспільствам. Те, що людоїдство існувало ще 80 років тому в Європі, молодим датчанам чи голландцям невідомо, інакше, мабуть, журналісти робили б свої публічні досліди і шоу в іншому контексті. Йдеться про відсутність інформації про Голодомор.

Нещодавно я брав участь в одній поїздці, яка якраз була організована для ознайомлення іноземців з цим питанням. Ми побачили людей, які пережили голод 1933 року. Спілкувалися з бабусею 1928 року народження, яка пам’ятає жахи тих часів. Говорили про те, як вони їли м’ясо здохлих коней та корів з ферми, сухе листя, траву, кору дерев. А дослідники, які опитували людей ще в 1990-і роки, були з нами і розповіли нам ті деталі, про які жінка говорити не могла, а тільки плакала.

Навесні в їхньому селі зник хлопчик, і потім з’ясувалось, що його з’їли. Виявилося, що буквально по сусідству жила людоїдська родина. А з’ясувалося це через те, що в тій родині повісився батько. Він залишив записку, в якій розповідав про те, що робила його дружина, яка організовувала вбивства і «обіди» для двох своїх дітей, для себе і для нього зі стравами з людського м’яса. Та жінка підманювала та вбивала дітей з інших місць, та потім зловила хлопця зі свого села. Чоловік написав, що не може жити з усвідомленням цього і тому йде з життя. Матір-канібалку з дітьми кудись вивезли, більше їх ніхто не бачив.

І молодші, і старші з присутніх на зустрічі були не в стані говорити про це без сліз і напруження, і я, пишучи зараз ці рядки, пересилюю себе, розуміючи, що інформацію подавати потрібно, хоча робити це надзвичайно важко навіть фізично. Чи міг би хтось тут в Україні із зубоскальством порефлексувати на смішному шоу на цю тему незалежно від того, визнає він Голодомор як факт чи ні? Опротестовуючи те, що голод був штучно організований, ніхто не заперечує сам факт того жахливого стану, в якому перебувало суспільство. Усі перестали бути людьми: і ті, хто голодував, і ті, хто вмирав, і ті, хто здійснював продовольчі поставки, забираючи останнє у селян. А насамперед ті, хто займався людоїдством. Саме цей факт повної ненормальності суспільства в 1930-і роки не дає можливості зубоскалити в Україні на тему канібалізму.

Сучасне західне суспільство, принаймні його медіа-частина, реагує на те, що людина схотіла покуштувати людського м’яса, як на щось нормальне. Безумовно, демократичне суспільство має бути толерантним, та чи має толерантність бути безмежною?

Володимир Панченко

Схожі публікації

Нічний клуб

Мене повинні були познайомити з VIP-особою, яка на моє питання могла виділити 5 хвилин часу....

Доза без передозу?

Признаюся чесно, я — дослідник. І коли пишу про геополітику, і коли про історію...

Хотят ли русские?..

Если Россию посещаешь раз в два года, отчетливо замечаешь, как быстро она меняется. Я...

Обезьяны-дуры

Жили-были обезьяны — умные фиолетовые (среди обезьян есть более умные) и менее умные, иногда...

Право свободы?

В нашей повседневной жизни мы часто сталкиваемся с такими, казалось бы, известными понятиями как...

Каину дай раскаянье

В одном из предыдущих номеров я попытался рассмотреть психологические особенности такого распространенного явления, как...

Проститутки — лучшие жены?

Наверное многие слышали версию, что женщины легкого поведения становятся прекрасными домохозяйками, мамами и любящими...

Правители-лебеди

В мире существует множество повествований о различных народах, их великих правителях, неприступных замках и...

Лобовая атака на власть

Научить кого-либо чему-либо я не смогу из-за ограниченного объема публикации, моя цель — убедить средний...

Учиться ждать?

Что произошло, то произошло. Выборы закончились и показали, какая идеологическая установка дает возможность занять...

Карл Маркс играл на гуслях…

В 1954 году главный архитектор города Сортавала решил засадить центральную площадь города деревьями — так оригинальнее —...

Позвони маме

Сколько бы лет тебе ни было, рядом с мамой ты всегда чувствуешь себя маленьким...

Чёрный квадрат

Мой сокурсник по техникуму еще на первом курсе в свои 15 лет понимал, что такое...

Залишити коментар

Залишити відповідь

Your email address will not be published.




Top