Панченко Володимир Григорович

Мільярдер Джим Роджерс: «Українцям не треба сподіватися на справедливість і реприватизацію»

Джим Роджерс-молодший — американський інвестор, мільярдер і автор книг. Народився 19 жовтня 1942 року в США, зараз проживає в Сінгапурі. Почав заробляти перші гроші у 5 років, збираючи порожні пляшки, що фанати залишали під час бейсбольних матчів. Після закінчення Єльського університету зі ступенем бакалавра історії в 1964 році та здобуття ступеня бакалавра в галузі філософії, політики та економіки в 1966-му в Оксфорді він отримав свою першу роботу на Уолл-стріт, про що сьогодні говорить як про гримасу долі: тоді не надто популярним було працювати на фінансових ринках, значно перспективнішим вважалось влаштуватися в компанію, що виробляла якусь перспективну продукцію.

У 1970 році Роджерс приєднався до інвестиційного банку, де він працював з Джорджем Соросом. У 1973 році Сорос і Роджерс стають одними із засновників фонду «Quantum», вартість портфелю якого за 10 років збільшилася більш ніж на 4 200 %.

У 1980 році 37-річний Роджерс на піку кар’єри вирішив відправитись «на пенсію» і вирушив у подорож на мотоциклі по всьому світу, проїхавши більше 160 000 км на шести континентах.

В грудні 2007 року Роджерс продав свій особняк в Нью-Йорку і переїхав до Сінгапуру, щоб працювати на азійських ринках. Він сказав наступне: «Якщо ви були розумні в 1807 році — ви переїхали до Лондона, якщо ви були розумні в 1907 році — ви переїхали до Нью-Йорка, і якщо ви розумні в 2007 році — ви переїжджаєте в Азію». Він вважає, що Китай сьогодні такий, як Європа і Америка раніше. Називає китайців найкращими капіталістами ХХІ століття.

У 2011 році Роджерс почав працювати з фінансуванням так званого «товарного» бізнесу, зосередившись на провідних компаніях у сфері сільського господарства, гірничодобувної, металургійної та енергетичної галузей. Розвинув свою активність у секторі альтернативної енергетики.

У 2012 році мільярдер Роджерс був призначений у ВТБ Капітал в якості радника сільськогосподарського підрозділу.

На сьогодні його капітал оцінюється більш ніж у 300 млн доларів, але справжній розмір своїх статків Джим Роджерс ретельно приховує.

А зараз кілька порад від Джима Роджерса, які він дав, коли в березні цього року відвідував Україну, та мої коментарі до них.

1. Займатися тільки тим, що любиш.

В принципі це стандартна аксіома, яку можна почути від людей, які зробили себе самі в умовах розвинутого капіталізму. Про це говорив і Стів Джобс, на це орієнтує і Білл Гейтс, і багато інших провідних бізнесменів сучасності. На своєму виступі в Києві в березні 2013 року Джим Роджерс розповів історію про садівника. Ти закінчив гарний університет, але при цьому хочеш бути садівником. Всі навкруги кажуть, що цього не можна робити. Батьки вклали багато грошей в твоє навчання і в шоці від такого кар’єрного вибору сина. Кохана дівчина каже, що вона очікувала, що ти будеш банкіром. Друзі вважають тебе повним дурнем. Викладачі запевняють, що ти можеш стати успішним, тільки якщо будеш працювати за фахом фінансиста. Але нарешті ти все ж таки стаєш садівником. Продаєш рідкісні рослини. Відкриваєш невеличку крамничку, потім мережу, створюєш свій бренд, зрештою виходиш на біржу і заробляєш мільйони. Для цього потрібно може два десятки років. Але коли це все відбулося, батьки розповідають всім, що вони завжди підтримували свого сина в його бажанні стати садівником. Викладачі кажуть, що вони розуміли, що він здобуває знання, щоб стати садівником. Знайомі кажуть, що завжди бачили, що він геніально мислить, бачить наперед на 30 років і знав, що садівництво буде світовим трендом. І навіть колишня кохана дівчина, яка вже три рази встигла вийти заміж, дзвонить і повідомляє, що ви розлучилися зовсім не тому, що ти хотів стати садівником. Іншими словами, Джим Роджерс закликає нікого не слухати і робити справу, яку любиш. І тоді ти досягнеш в ній досконалості. При цьому Роджерс зазначає, що це не застраховує від програшів. Ти можеш займатися тим, що не є майбутнім трендом, але популярне сьогодні. Тоді за 10 років, поки ти досягнеш досконалості в своєї справі, праця може виявитися даремною.

2. Виїхати зі своєї країни на кілька років, щоб побачити її більш правильно.

Тобто потрібно цілком залишити країну. Це може бути навчання, заробляння грошей, відпочинок, духовне самовдосконалення. У кожного своє. Але результат може бути («може бути» — це не обов’язково «буде») таким, який допоможе побачити свою країну з іншого боку і, використавши зв’язки, що з’явилися за ці роки, почати в ній щось нове і, можливо, перспективне.

3. Вивчати китайську, їхати працювати в Китай, а загалом — в Азію.

Роджерс називає М’янму, Північну Корею, в якій ось-ось впаде комуністичний режим, місцями, де потрібно буде працювати найближчим часом. Причому нагадаю, що Китай Джим Роджерс називає найкращим капіталістичним прикладом сьогодення. (Протиріччя у вустах консультантів-мільярдерів — звична річ. Глоріфікуючи відсутність впливу держави на бізнес, одночасно говорити про Китай як найкращого капіталіста — це, звичайно, в стилі успішних зі світу розвинутого капіталізму.)

4. Поради щодо фінансових ринків.

Джим Роджерс радить не займатися фінансовими ринками тепер, бо настав період в 30 років, коли фінанси знову будуть замінені реальним виробництвом послуг і товарів. І долар не буде резервною валютою через 10–20 років.

Ринки зараз ростуть тому, що безмежні фінанси накачуються центробанками в західну економіку. Це просто інфляція.

Аби в сучасному глобальному світі виробляти більш дешеві товари, застосовують метод девальвації власної валюти. Якщо попередня модель, розроблена ще Адамом Смітом, диктувала необхідність утримання сировинних колоній, то зараз використовується інша тактика. Раніше метрополії повинні були знаходитися в стані високорозвинутих виробників готових товарів. У цьому випадку валюта метрополій повинна була дорожчати, і це було позитивом. Чим більше дорожчає валюта, тим більше країна може купити сировини у колонії за ті самі гроші. А оскільки сировинний постачальник не може використати провідні технології, то його можливості до протистояння такому розподілу праці ще зменшуються. Тобто валюта відіграє роль додаткового стимулятора того, що метрополія ще більше збагачується і посилюється, а сировинні постачальники слабішають: вони вимушені добувати ще більше сировини, а грошей отримують менше.

Світ змінився, і тепер немає такого серйозного сировинного поділу (хоча Україна якраз є сировинним придатком, і вона відчуває на собі ці тенденції сторічної давнини). Проте серед гравців, які зможуть постачати аналогічні по якості товари, США — як найпотужніший гравець — дозволяють собі девальвувати свою валюту, яка при цьому є світовою. І тут же всі товари, які виробляються, наприклад, в Японії чи Європі і конкурують на світових ринках з американськими, стають на 10–15 % дорожчими. Але замість боротьби за свою валюту у стилі метропольно-сировинного поділу світу, що було характерно для ХVІІІ–ХІХ століть, відбувається зниження курсів усіх провідних валют.

Джим Роджерс каже, що якби не було політики свідомого девальвування своїх валют, ринки на сьогодні вже прийшли б у занепад, тому що насправді треба очікувати скорочення споживання товарів. А тоді акції кампаній-виробників падали б. Але накачка незабезпечених нічим грошей перекидається на фінансові ринки і піднімає поки що курс акцій. Тобто зараз іде зростання ринків, але вони впадуть в той момент, коли відбудеться сповільнення фінансової накачки. І тоді вже стане очевидною реальна вартість долара, яка буде вимірюватися вартістю натуральних ресурсів, наприклад золота. Зараз унція золота коштує 1 800 доларів, а прогнозується, що ціна зросте до 3 000 — 5 000 доларів. Це буде означати, що долар в своїй вартості впав у декілька разів. Але це буде через 5, 10, а може, й 20 років.

Роджерс говорить про те, що ринок «биків» (тих, хто орієнтується на зростання курсу акцій) буде зникати.

Він також каже, що сьогодні фінансові проблеми уряди розвинутих країн вирішують за рахунок розумних і відповідальних на користь дурних і безвідповідальних. Заробляти і накопичувати — це завжди було основою стабільного зростання будь-якої економіки, бо для цього потрібні накопичення. І це дуже добре для тих, хто організовує якісь виробництва. А сьогодні відбувається те, що довгострокові вклади або заморожуються, або виявляються неприбутковими. Останні події на Кіпрі показують, що конфіскаційні дії (щоб врятувати нерозумних інвесторів) цілком можливі.

Це означає, що людина даремно накопичувала і організовувала виробництво, що відвертає багатьох людей від накопичення й бізнесу і викликає ще більшу стагнацію ринків.

Тому потрібно вкладати гроші в натуральні ресурси, каже Роджерс. (З цим теж можна сперечатися, оскільки ємність сировинних ринків також обмежена. Що справедливо для кількох гравців, не спрацює для всіх.)

5. Вкладати гроші в сільське господарство.

Джим Роджерс вважає, що сільське господарство — гарна перспектива для світу в цілому, і для України зокрема, тому що вартість продуктів харчування сьогодні знаходиться на нижній точці і найближчими роками зросте в кілька разів.

Колись Україна була житницею Російської імперії і всього світу, і зараз вона може повернути собі цей статус, переконаний Роджерс. Він каже, що скоро фермери пересядуть на «Ламборджині», а фінансові брокери підуть працювати до них трактористами. Але я хочу посперечатися з цією думкою про сільське господарство як про панацею. На початку ХХ століття Україна дійсно була житницею Російської імперії, але сільське господарство не забезпечувало достатньої кількості робочих місць. Тоді була проблема надлишку робочої сили у сільській місцевості, яка вирішувалась за рахунок індустріалізації. На кінець Першої світової війни, коли Україна вперше отримала незалежність, перенаселення оцінювалося в 10 млн людей при 40 млн населення. Були різни плани і стратегії, в тому числі й екзотичні, які пропонували використати цей шанс для створення української імперії шляхом мирної економічної експансії. Навіть говорили про заселення неосвоєних територій в Африці та Азії — це була б така неконфліктна колонізація, схожа на попередні колонізаційні хвилі, в яких Україна як держава участі не брала. Але, на жаль, перемогли більшовики, які питання перенаселення вирішили за рахунок ГУЛАГів, голодоморів та війн. Тож населення України зараз, як і тоді, складає приблизно 40 млн. Тому я не погоджуюся з думкою Роджерса. Можливо, буде кілька тисяч фермерів, які в Україні будуть їздити на гарних автомобілях. А на «Ламборджині» у разі поширення «бразильської моделі» в агросекторі (виробництво зернових надвеликими господарствами) будуть їздити, як і тепер, кілька олігархічних власників фінансово-промислових груп, які будуть контролювати сотні тисяч гектарів.

Питання перенаселення існувало тоді, існує воно і зараз. Частково воно вирішується само собою за рахунок вимирання населення, частково — за рахунок виїзду за кордон. Але в Іспанії, Португалії чи Греції, куди виїздить дуже багато заробітчан, безробіття зараз сягає 25 %, а в регіональному розрізі в деяких районах навіть 50 %. Це дуже великі цифри, і це означає, що можливості еміграції будуть зменшені, нашим співвітчизникам не буде куди виїжджати.

Порада йти в сільське господарство — це загальна порада інвестиційного консультанта. Але сільське господарство — немістка з точки зору зайнятості галузь, і, за законами капіталізму, вона швидко отримає перевантаженість по інвестиціях. І тоді ринок перегріється і швидко впаде.

З іншого боку, використання чорноземів для вирощування сільськогосподарських культур — це не глобальний тренд. Глобальний тренд — вирощування рослинного і рибного білка у водоймах. На планеті є великі території морів та океанів, які можна використовувати з цією метою.

6. Не треба сподіватися на реприватизацію в Україні. Її не буде, тому що глобальний бізнес її не підтримає.

Цікавим є ставлення Роджерса до реприватизації. Це сигнал опозиціонерам, що глобальний світ не підтримує націоналізації і реприватизації.

Коли мільярдера запитали, як він ставиться до олігархічного капіталу в Україні, він сказав, що ці люди просто опинилися в потрібний час в потрібному місці. Він не очікує справедливості, бо якщо хтось захоче її відновити, станеться новий економічний колапс, подібний до того, що стався в 1990-і роки. Це сигнал для багатьох, хто замислюється над способом зміни монопольної олігархічної економіки в Україні. Звичайно, Роджерс — екстравагантна і епатажна людина, я багато в чому його критикую, але в цьому питанні він виражає думку фінансового істеблішменту країн — світових лідерів, і це треба враховувати.

Володимир Панченко

Схожі публікації

Коментарі тимчасово закриті.

Top